Частина одинадцята. Приховані маніпуляції

Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.

Джордж Бернард Шоу

Богдан з острахом увійшов до власної квартири. Щойно мимо нього пролетів Женя і вираз обличчя в нього був такий, що хлопець вже почав налаштовуватися захищатися. Та гість обмежився вбивчим поглядом і стрімко подріботів вниз східцями.

Єву він знайшов на дивані. Та сиділа, склавши долоні на колінах і дивлячись кудись у невідомість перед собою.

– Що у вас тут сталося?

– Напружена розмова, – голос звучав відсторонено, дівчина навіть погляду на Бодю не перевела.

– І-і-і… Що наговорили?

– Перш ніж… п-п-ідлаштовувати… зустріч, міг би в мене… з-запитати…

Дівчина раптом розплакалася. Богдан очікував, що вона кричатиме на нього, почне знову гамселити подушкою чи просто піде, але точно не такого. Він присів біля неї і незграбно обійняв.

– Розкажи, що в тебе сталося. Ти сама не своя, відколи повернулася.

– Нічого… Просто я плаксива.

– Нічого подібного. Ти не з таких дівчат.

– Хм… – з її горла вирвався звук між схлипом і смішком. – За кілька днів, що ми спілкуємося, ти вже вдруге заспокоюєш мене.

– Так, не сперечайся, бо зараз поїду в Стаса особисто питати.

– Ні! – зіжмакала пальцями рукава його сорочки.

Кілька хвилин Богдан мовчки погойдував Єву, ніби маленьку дитину, аж поки її схлипування потихеньку не припинилися. Впевнившись, що дівчину можна ненадовго лишити саму, зник на кухні, а повернувся вже з тацею, на якій розмістилися дві чашки з чаєм і тарілки з тортом.

– На тебе піде весь мій стратегічний запас чаю, – пожартував, прилаштовуючи тацю на дивані.

– Ой, впевнена, в тебе тут купа дівчат постійно зависає, судячи з фоток в мережі. Я не думаю, що можу видудлити більше, ніж вони.

– Я не вожуся з ними, як з тобою. Плачуть вони найчастіше в інших місцях.

– Але чому? – Єва підігнула ноги під себе і старанно подмухала на напій у своїй чашці. – Після такої заяви, аби я не знала, що ти гей, подумала б, що запав на мене.

Богдан  добродушно розсміявся.

– Та власне тому, що ти поводишся саме так, як поводишся, – трохи помовчав, обдумуючи, як правильно пояснити сказане. – Ледь переступивши поріг, ти задираєшся з ногами на мій диван із світлою оббивкою, вільно говориш все, що тобі подумалося  і не відчуваєш дискомфорту, коли ночуєш зі мною в одній кімнаті, чи навіть коли я заспокоюю тебе.

– Ти зацінив моє нахабство і невихованість? – показово голосно відсьорбнула чай, зиркаючи з-під лоба.

– Та ні. Я не сприймаю це саме так, – знову задумався. – Так, ти вірно підмітила, що в мене широке коло спілкування. До слова, це досить зручно – я знаю до кого звернутися за допомогою з безліччю проблем.  Але з ними ми просто весело проводимо час разом, іноді виручаємо одне одного. Але ти – це зовсім інша справа. З тобою я почуваю себе максимально комфортно і відчуваю, що це взаємно. Ти допомагала мені, закривши очі на власні почуття і розуміння того, що ми робимо дурість, бо тобі просто не було все одно на мої проблеми… бо я попросив. Я сам вожуся з тобою, коли ти плачеш, намагаюся допитатися що сталося, тому, що, несподівано для себе, реально хвилююся, – по губах ковзнула мимолітна хитрувата посмішка: – І при цьому всьому я не хочу затягти тебе у ліжко. Гадаю, приблизно так виглядає дружба споріднених душ.

– Ото ти філософ…

Єва в кілька великих ковтків допила чай і почала розповідати про свою поїздку в сусіднє місто і про розмову з Женею. Вона не приховала жодної деталі, розповіла буквально все, що змогла згадати. В процесі дівчина ще двічі розплакалася, але по закінченню свого довжелезного монологу відчула полегшення. Ніби хтось різко розділив те, що її мучило і забрав собі половину. Тепер Єва зрозуміла, що зможе все пожбурити в найвіддаленіші куточки свідомості та повернутися до стабільного внутрішнього стану і нормального життя.

Дівчина відкинулася на бильце дивану і прикрила очі. Ноги, на яких вона сиділа весь час, так затерпли, що ледь відчувалися, але на неї опустилася така сильна втома, що Єва вирішила просто ігнорувати неприємні відчуття. Поки Богдан відніс тацю на кухню і помив посуд, дівчина встигла заснути.

Хлопець, коли помітив це, допоміг їй нормально лягти, ігноруючи нерозбірливе муркотіння і стомлено-незадоволений стогін та бурмочучи собі під ніс, яким ідеальним чоловіком міг би стати. Трохи посидів біля неї, підпираючи долонею підборіддя і дослухаючись до спокійного дихання. Довго думати не став. Швидко зібрався, написав коротеньку записку для Єви і вийшов з квартири.

Богдан був відсутній близько двох з половиною годин, але коли повернувся додому, дівчина все ще спала. Хлопець поспішив зіжмакати і викинути записку. Ясна річ, що правду Бодя у ній не написав, але якщо Єва взагалі не дізнається, що він кудись їздив, це буде ідеально.

Тим часом дружина Стаса закінчила обробляти рани чоловіка, який, ясна річ, не зізнався, хто й чому його так відлупцював.