Розділ 31

    Субота

    Проснулась вранці як зазвичай. Разом з сестрою допомогли мамі з домашніми справами. Іванка пішла з подругами розвіятись, адже як вона повідомила, це навчання повністю забирає всі її сили. Усміхнулась їй. І вміє ж вона так переконливо драматизувати ситуацію.

    Глянула на годинник зітхнувши, адже виявила, що потрібно поспішати - знайомство з батьками Давида ніхто не відміняв. Одягаю єдину сукню, яка повністю закриває шию. Швидко привела волосся в порядок, залишивши його спадати на плечі, нафарбувала очі та губи. Вигляд, наче, в замотаної мумії, хоча це й добре, адже йду в зміїне кубло (бо саме вони його виростили таким диким і лютим), хто знає, що там ще може трапитись.

   «Виходь» - повідомлення-наказ. Накинула куртку, та взула черевички на підборах.

    На запитання мами: «Куди?», відповідаю просто: «На побачення», вона щось радісно пробурмотіла, типу нарешті, бо вже думала, що Іва раніше приведе додому залицяльника, ніж я, та поцілувавши відпустила. Батько в ці жіночі справи геть не пробував вникнути.

   Давид чекав в автомобілі, навіть не заглушивши двигун, вже знає наскільки  швидко мною виконуються його накази. Мовчки окинув непривітним поглядом, наче, я якесь досадне непорозуміння. Вміє вивернути ситуацію так, щоб інші відчували себе нікчемними поруч з ним. Не буду піддаватись, гордо піднявши голову, сіла спереду. Він рвонув з місця, і я зрозуміла, що краще пристебнусь ременем безпеки. Так, привітності йому явно бракує, втім як і інших нормальних людських якостей.

    Їхали мовчки, кожен в своїх роздумах. Усвідомлювала, що це знайомство ще більше наближає мене до краю прірви, а якщо точніше – до неминучого полону. Сподівання побачити в ньому щось людське знову безповоротно канули в вічність, своєю поведінкою вкотре доводив це. Здається, якби міг то причавив би мене як надоїдливу комаху, адже саме так це все й виглядало. Не розуміла лиш чому він настільки одержимо домагається свого?

   Заїхали на їхнє величезне розкішне подвір’я. Все точно так як і минулого разу, аж мороз пробігся шкірою від згадки. Опанувала себе. Раптом Давид схопив мою руку, від здивування брови поповзли вгору. Зиркнула на нього, безпристрасний вигляд говорив сам за себе. Зрозуміла: будемо вдавати перед його рідними закохану пару. Цікаво…

   Нас ніхто не зустрічав, тому він повів мене, як згодом виявилось, відразу в гостьову кімнату, де вже був накритий стіл. Першим з’явився його батько - Олег Іванович, уважно оглядаючи мене такими ж стальними очима, але звичної злості в них не було. Згодом підійшла і його мати – Єлизавета Вікторівна, красива струнка блондинка з яскравими очима. Вона окинула мене таким принизливим і нещадним поглядом, що я одразу зрозуміла, в кого Давид пішов своїм нестримним характером. Бачила, що взагалі не сподобалась їй. Чи можна радіти з цього приводу? Може вона все ж вмовить сина пошукати собі більш гідну партію. Може надія все ще жевріє десь в глибині душі. Подумки радію, та розмірковую, що б таке невинне утнути, щоб ще більше їй не сподобатись.

    Тим часом Олег Петрович, користуючись правами господаря запросив всіх за стіл, та став розпитувати про моїх батьків, навчання, плани і таке інше. Складалось враження, що крім нього до мене тут взагалі нікому справи не було. Давид мовчки сидів, втупившись в тарілку, наче, його хтось образив і він не планував ні з ким спілкуватись. Його мати раз у раз кидала на мене вбивчі погляди, мабуть, хотіла щоб я чим по швидше забралась звідси. Я ж гордо підняла погляд і нахабно з легкою посмішкою дивилась прямо у вічі. Це її ще більше розізлило, а я лиш ширше усміхнулась. Нехай знає, мене так легко не залякати, адже я спілкуюсь з її сином, а він точно такий же дивакуватий. Здається, це знайомство починає мене забавляти, навіть забула про їжу.

   - Мамо, батьку, ми з Аріною через місяць одружуємось. – несподівано ошелешив присутніх Давид.

   На мить всі застигли, в цій гнітючій тиші дзвін виделки, що випала з моїх рук, був якимсь зловісним. Першою отямилась його мати, змірявши мене черговим смертельним поглядом нещадно заявила:

   - Дев, ти що забув як користуватись контрацептивами?!

    В її голосі чітко прослідковувалась тінь злоби і неприхованого знущання. Вона розлючена.

   - Ну добре, я розумію, ви були необачними, - вона знову злісно зиркнула на мене, наголосивши на останньому слові. – Спробуємо все організувати мирним шляхом. – єхидна посмішка відкрила білосніжні зуби. – В наш час подібні проблеми вирішуються за лічені хвилини.

    Всі знову мовчали. Я вже не знала куди подітись від сорому та її жахливих припущень і натяків. Давид, здається, навіть не планує їй перечити.

   - Дівчино, скільки ти хочеш за те, щоб ми більше ніколи тебе не побачили?

     Якби ж було все настільки легко і просто! Я б навіть сама спробувала їй за це заплатити.

   - Все, годі! – Давид нарешті не витримав і підвівся зі свого місця гучно грюкнувши по столу. – В нас буде весілля і крапка! Мені байдуже чи подобається вам мій вибір. – цей розлючений погляд, здається, лякає не тільки мене, адже вони обоє сполохано втупились в сина.

Першою отямилась його мати, також  встала зі свого місця гнівно крикнувши:

- Якщо ти вже розважаєшся з нею, то продовжуй це, ніхто ж не проти! – перевела на мене убивчий погляд. - Я ж знаю, ти її сюди приводив саме для цього, мені повідомили… Для чого одружуватись з цією…?!

    Здається, вона не змогла б фізично вдарити мене сильніше, ніж це зробила своїми зневажливими словами. Просто змішала з грязюкою, наче, я і нігтя не варта її дорогоцінного синочка.

   Давид тим часом стояв навпроти неї зиркаючи таким самим безапеляційним і лютим поглядом. Вони, наче, віддзеркалення один одного.

    - Я все сказав! Аріна стане моєю дружиною! – випалив беззаперечно.  
    Вирок винесено. Серце стислось, я ж не очікувала, що все станеться аж так швидко.

   - Все, ви познайомились з моєю майбутньою дружиною, а тепер нам час. - повідомив він як ні в чому не бувало, якимсь навіть нормальним тоном. – Аріно, ходімо!