Розділ3

Наступного ранку я мала купа справ, але пропустила їх усі. Проспала зустріч з своєю репетиторкою Польської мови, забула забрати з пошти речі які замовляла в неті, пропустила перший автобус в село, наступний буде аж у вечері. Аааа, і чому це мені так щастить вставати в обід і пропускати головні для мене події. 13:20, ну що ж, встигну тільки забрати мамине пальто з хімчистки. Швиденько вбравшись і причепурившись, хотіла вже вибігати з дому Юліани, але не тут то було.

- Доброго ранку сонько - пробурмотіла та. Подивившись на неї, можна було б налякатись, розкуйовджене волосся, мішки під очима, і зубна щітка в роті, класна картина скажіть.

- Доброго, хоча це вже обід, і не дуже вже й класно він мені вдається. 

- Ой та забий, встигнеш ти і на наступний автобус і в хімчистку.

- Сподіваюсь, все я біжу. Зідзвонимось.

- Ага. 

***

Так як хімчистка була недалеко я не дуже вже і спішила, навіть вирішила пройтись пішки, ну а що. Літо, гарна погода, небо чисте, пташки співають, красооотааа. 

- Ой вибачте, я ненавмисне - ну знову, той момент коли я не бачу на кого йду, тільки в своєму світі.

- Ахах, та нічого. Чекай, це ти Софі, та що в автобусі "відпочивала".

Ооо нііі, здається я спозорилась і то конкретно. Придивившись краще все ж таки побачила обличчя того помічника який спортив мені таку малину в автобусі, ну хто його просив мене підіймати, ей та вже, треба якось викрутитись з ситуації.

- Ееее, хлопче я вас не знаю, йдіть куда йшли - мдаа, послати людину куда подалі я вмію.

- Та ну почекай, я Джимі доречі.

- Клас, я давно хотіла дізнатись твоє ім'я - усміхалась я.

- Чесно??

- Ее, ні. Це ж сарказм - що я мелю.

- Вчора ти була якась веселіша.

- Просто зараз я спішу це по перше, а по друге мені дуууже соромно, за те що знову зістріла хлопця перед яким осоромилась - ну а що, як казати прямо то вже повністю все. Я ж прямолінійна, приховувати наврядчи щось зможу, а ім'я гарне, Джимі напевно не тутешній.

- Та чого ж одразу осоромилась, навпаки мені стало цікаво а не смішно, думав "що це за дівчина яка любить в автобусі лежати".

- Ага, так і думав.

- Ну перебільшив трішки, ахах. А ти куди йдеш?

- В хімчистку за пальтом, я сьогодні все проспала, то хоть пальто заберу щоб не сварили.

- О то я проведу, мені і так по дорозі. Заодно і розговоримось.

Хммм, цікавий тип. Ну ок, хай йде. Всю дорогу ми говорили про хобі, науку, друзів, і любов. Чого любов впхали в цю тему незнаю, але виявляється він знаток в цьому ділі. А ну і звичайно він не місцевий. 5 років тому переїхав з Канади сюди, перше просто на декілька місяців, і так лишився, мова доречі йому далась легко. Українською говорив навіть без найменшого акценту.

​​​​​​Цікавий він, але тихо нічого не подумайте. У мене не було до нього почуття прям так сразу, як Дзинь, але як друг подобався. Змушена була дати номер телефону, ну можливо і не змушена була, але дала.

- Дякую що провів, а і за вчорашнє також дякую. Подумати не могла що ще тебе зустріну.

- Ахах, Земля кругла, от і зустрілись.

- Це точно. Ну тоді до зустрічі, бувай.

- Бувай.

Що це і все, спитаєте ви. А що я мала казати "Прощай любове моя, я ночей не буду спати, аж поки не зустріну тебе", ну ж дивно погодьтесь, стане і того що до хімчистки провів.

Юлі ще нічого не говорила, за те що зустріла Джимі. Елементарно по якій причині, почне мене діставати своїми питаннями: " Ааааа, ну що був цьом?", " А він признався що любить тебе, чи ні?" і таке інше. Вона просто така людина, яка сама собі хлопця не найде а мене сватає. Всерівно рано чи пізно я ій скажу що дружу з Джимі, мені не потрібно її ображене лице, алеее не зараз.

Ближче до вечора я підготувала сумку, і поїхала на вокзал чикати автобус, цого не було півтора години, я думала що від спраги помру. +30, я без панами і води, з сумкою в очікуваннні, нормально так, що ні. Коли ж все таки абтобус об'явився я була на сьомому небі від щастя, а то хтозна скільки щеб простояла на жарі.

Доїхала доволі спокійно, моя бабуля як завжди підбігла і почала розцільовувати. Нуу, наащо. Ні, це не те щоб я її не любила, але просто цілувати мене з ніг до голови не треба, але бабуся то є бабуся. От дідульо в мене скромняга, не виражає так свою любов, як бабця. Це хоть тішить, що мене хоть хтось розуміє. Наступні два тижні, я мала б просидіти без нету, але ніі, в мене 4G, надіюсь він хоть тут буде ловити. Що я забула в селі, незнаю, коли я ночувала в Юлі, о 22 подзвонила мама. Сказала що бабуся скучила, і щоб я хоть на трішки поїхала до неї. Я так надіялась провести канікули дома, а тут півмісяця, сиди в селі. Ех але ок, ооо. Джимі написав.