Вірші

Сідало сонце

Сідало сонце з неба на долоні.
Не обпікало, ніжно гріло пальці.
Безликий вітер каламутив скроні.
Сплітались зорі у небеснім танці.

Твоя присутність тут була усюди,
В найменшім прояві життя і поза ним.
В усьому, що колись створили люди,
Твоє натхнення бачу поміж тим.

Тону в Твоїх руках, піддавшись силі.
Моє мовчання стане стоголосим.
У нас є все. Ми й так уже щасливі.
Даремно ми чогось у Тебе просим...

©️Ірина Дерпак

Подобається

#3842 в Різне
#1003 в Поезія

Відредаговано: 30.04.2023