Вірші

Çiçek (Квіточка )

Я була ніким, але чи ніким зосталася,
І для чого, Боже, я закохалася?
Для чого, Господи, я плачу щоніченьки?
Для чого, я не можу подолати річеньки?

Я застрягла, десь посередині,
Між небом, пеклом і землею,
Я ще пам'ятаю, коли ми були єдині,
Хто не нюхав разом клею...

О часи, о нрави, о закони?
Ви не писані для молоді канони,
Оті почуття з запахом хмелю,
Більше не цінують справжню ідею ...

Кохання, то біль? Ні! Це сатира,
Що чіпляє за струни, мого звіра,
Але не у тому наша сила,
Ми ж обоє, не їли мила...

Але слова, були слова,
Що душу на шматки порвали...
Тепер, кохання це лише лірика,
Краще б вуста твої мовчали!

Я більше не твоя квіточка,
Не Сонечко ясне, не зіронька,
Я стала сильною і незалежною,
І у висловлюваннях своїх обережною ...

#РукописиНеГорять
#Карантинне
06.07.2020 р.Б.

Подобається

#3793 в Різне
#747 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2023