Вірші

Дощ.

Дощ. Вікно. Стеля. Біль,
І спогади линуть звідусіль,
Я не знаю коли змовчати...
А десь в окопах гинуть солдати!

Я стерплю, щоб не було,
Бо мій біль це одне зерно,
Яке вкорінилося в серці моєму,
Відчувши потребу у серці твоєму.

Я не знаю, як там на війні,
Я лише чую про це пісні,
Але реальність є такою,
Що я прагну бути поряд з тобою.

Твій біль та твої страхи,
Мене до правди привели,
Війна це Вам не романтика,
Загорнута у кривавого фантика.

Я вірю скоро мине той час,
Коли ніхто не вірив у вас,
Коли багатьом не були важливі солдати,
А Ви по при все, за нас пішли воювати!

Терпіть, побратими, бо ворог лукавий,
Такий злий, озброєний та бувалий,
Але ті хто взяли на озброєння гідність,
Рано чи пізно, покажуть, що ж таке честь!

30.06-10.07.2020р.Б.

#Карантинне
#РукописиНеГорять

Оксана Олійник

Подобається

#3792 в Різне
#747 в Дитяча література

У тексті є: кохання, природа, україна

Відредаговано: 08.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись