Вірші

Ідіотка!

Він думає, що я, ідіотка,
Яка просто так, усе прощає,
Але тепер у нас розмова коротка
Бо моє серце його "не" кохає!

Розвіялося, забулося, наче сніг,
Який по зимі у небуття канув,
І от, опа, пише мені, привіт,
Наче досі герой мого роману!

Агов, юначе, з Вами все гаразд?
Чи може совість гору взяла?
О, як не звично, я алмаз,
А де ж Ви були, коли я Вас кохала?

О чоловіки, Ви, неписані книги,
Зібраних правил і ідіом,
Які закутують серця у люті зими,
А потім плачуть за самотнім столом!

А я? А я, горда і сильна,
Щира, ніжна та дзвінка,
І коли душа моя стала вільна,
Мене не тривожить Ваша рука!

Так я досі по справжньому люблю,
Я досі тихо від болю страждаю,
Але про це я тепер мовчу,
Бо про Ваше кохання я не знаю...

#Карантинне
#РукописиНеГорять
19.07.2020 р.Б

Подобається

#3792 в Різне
#747 в Дитяча література

Відредаговано: 08.12.2023