Вірші

Тихо вмирає душа...

Пекельно тихо вмирає душа,
Яка ще вчора невинною була,
Вона літала в рожевих хмарках,
Загубившись десь у чужих снах,
Схилилась додолу, та й пропала,
Бо ж пекуча біль її пройняла,
Усе за неї вирішили й її не спитали!
Люди, а ви, що ніколи не страждали?
Хто вам, дозволив, свої носи пхати,
У ті справи, де краще мовчати!
Невже ж пройшовши 100 кіл пекла,
Вона не є жертва?
Так вона винна у тисячах але,
Але той біль ніколи не мине.
Вбили, розтоптали, душу розспнули,
Але про карму ви, точно забули,
Та ніжна квітка, лише хотіла жити,
Вона лише прагнула любити.
Завжди легше вбити словами,
Але люди не є речами,
Які, як непотріб видаємо з комори,
Десь там на смітник край дороги...
Кожне життя є Богом дане,
І лише з його волі, колись й мене не стане...

02.02 - 07.02. 21 р.Б.

#Карантинне

#РукописиНеГорять
#ВіршіОксани

Оксана Олійник

Подобається

#3792 в Різне
#747 в Дитяча література

У тексті є: кохання, природа, україна

Відредаговано: 08.12.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись