Вірші. Громадянська лірика

Своє відсвітять зореньки ворожі

Своє відсвітять зореньки ворожі,
Небесне їхнє тло осяде на землі.
І ми, серцем здригнувшись, до сторожі
Бігма принесемо вісті немалі...

Бо там незчулися; бо там покам'яніли.
Лиш цілить неухильно гострий зір...
І їх поцілить! Вісті ці, мов стріли:
«На землю нашу не ступить більше звір...».

Ніщо не соромно! Ні слово, ні мовчанка...
Насмійся, наридайся! Головне —
Урока гіркоту вгамує біла склянка,
Та не забудь же: хотіли знову вбити те́бе і мене...

Maria Lee

Подобається

#3291 в Різне
#864 в Поезія

У тексті є: вірші, громадянська лірика

Відредаговано: 08.06.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись