Вірші. Інтимна та філософська лірика

Куди душа моя не забреде

Куди душа моя не забреде
Й чи матиме те вороття з ніде,
Лишень не кинь її наприкінці.
Спочатку — можна. Воду у кінці
Чи кінці у воду. Даруй вже за таку
Словесную недбалість. Струнку.
Струнку мою поставу не зігне́ш.
А душу... Не мою — твою — опалить хрест.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше