Розділ 16

Стас
Ні, ну в цієї дівчини остаточно відімкнувся інстинкт самозбереження! Взагалі з головою не дружить. Пропонувати мені грати роль її хлопця на один вечір!!! Досі не усвідомлює наскільки небезпечними являються подібні прохання.

Навіть прикрив очі від відчаю. Так і наривається на проблеми. А якби вона не мене про таке попрохала, а когось іншого? Хто б проігнорував подібний заклик? Чомусь подібна думка викликала нову хвилю роздратування.

А якою ж зухвалою стала! Здається, це дійсно я на неї так впливаю, вона ж зараз зовсім не схожа на ту милу привітну розтріпану дівчину, яку я підвіз до книгарні. Хоча та наївність і якісь дивні дитячі фантазії продовжують жити в її голові, це ж навіть неозброєним оком видно. А ці кульки... Перекваліфікувала мене з розряду рятівника в принци!

Чорт! Як з нею поводитись? Якщо це досі гра, то вже програю.

Чому так дивно діє на мене, не йде з голови? Вона для мене ніхто, просто знайома, якій допомагаю і все.

Ніколи не вірив і не повірю в цю маячню! Ніякого кохання в природі не існує, а якщо і існує, то я такому не піддаюся. Це ж тільки зайві проблеми.

Треба її позбутись, іншого виходу просто не існує.

І от зараз дивлюсь, як вона в цій червоній сукні, наче якийсь метелик... Чорт, що це за порівняння! Які метелики? Звідкіля подібні думки?! Глибоко вдихаю і продовжую це безмовне спостереження. Так, вбрання цілком стримане, але ж колір... хіба червоне взагалі може бути стриманим?! Та вона ж тут серед цього натовпу як той ліхтар в темряві, бігає навколо тієї своєї подруги! Чорт, я вже стаю якимсь експертом в моді. Що вона зі мною зробила?

І навіщо я на це погодився? А якби вона на моє місце когось іншого запросила? Знову ці думки бісять.

- Сумуєш? - вивела мене з диких роздумів якась ефектна крихітка, звабливим, томним голосом, та навіть легенько торкнулась руки, ніби несвідомо.

Одразу згадав Ельвіру, вона ж точно так само себе вела, хоча в цієї дівчини виходить куди більш природніше, мабуть, довго тренувалась. Це навіть насмішило, дивлюсь як її рука накриває мою і згадую зовсім іншу ситуацію.

- Стас, - раптом вже інший голос вириває мене з цих дивних думок.

Ефектна брюнетка швидко забрала руку, але йти не поспішала, лиш дивилась якимсь розчарованим поглядом на Ельвіру, а остання не довго думаючи підійшла до мене та міцно обійняла. Так, вона одразу показала цій крихітці, кому я належу...

Чорт, вона вже вважає мене своєю власністю! Раптова думка навіть змусила розширити очі від подиву. Прилипла і здається, не збирається випускати з обіймів, хоча брюнетка вже зникла, втративши надію.

Раптом підіймає на мене погляд, змушуючи викинути з голови абсолютно всі думки. Її очі – це все про, що можу взагалі думати. Загроза. Чооорт!

- Стас, ти що взагалі ніколи подружки не мав? – запитує вражено, чим змушує мої очі округлитись ще більше.

Що вона верзе? Дивлюсь і усвідомлюю, що дівчина це заявляє цілком серйозно. Хоча якщо задуматись, то таких стосунків, які вона зараз змушує мене зображати тут перед усіма, в мене не було, супровід це ж зовсім не те. Сам здивувався цьому відкриттю. А вона тим часом, продовжує вже з якимсь докором:

- Зовсім не знаєш, як потрібно поводитись. – навіть похитала головою і тим фірмовим «материнським», повчальним голосом додає: - Ти повинен вдавати мого хлопця, а не зваблювати дівчат навколо.

Це ж можна розцінювати і як натяк на ревнощі. Чорт, що вона замислила? Раптом підбігла та її подружка іменинниця – Христина та потягла кудись за руку, нарешті звільнивши мене від тих обіймів. Хоча скажу я, тут нарікати не має на що, тільки на те, що того жаданого продовження, яке так прагне моє тіло, однаково не буде... Вона заборонена.

Так, ця мила, романтично налаштована Ельвіра - небезпека вищого ступеня! Її присутність оп’яняє навіть починає зводити з розуму, а я не можу втратити голову. В мене нема такого права. Я ж обіцяв захищати її. З нею постійно слід бути насторожі.

Вкотре помічаю червоне плаття в натовпі і усвідомлюю, що це вже входить у звичай, постійно шукаю її очима. Дівчина вже стає звичкою. Стражденно прикрив очі, вкотре картаючи себе за те, що погодився на таку авантюру, якби не це, зараз ми б з Марком вештались по клубах, шукаючи якихось крихіток, подібних тій, яка вже сьогодні хотіла познайомитись. Навіть усміхнувся цим думкам.

- Про принцес задумався? – раптом нещадно вириває мене з роздумів Ельвіра, з’явившись нізвідки.

Дивлюсь, як вона веселиться цій своїй «дотепній» вигадці.

- Саме так, - вкрадливо заявляю, легенько усміхаючись. - Хіба можуть в мене бути інші думки?

Здається, моя відповідь трохи її вгамувала, бо щось одразу посерйознішала та замислилась дивлячись прямо у вічі. Але з нею не можна розслаблятись, вкотре пересвідчився в цьому, як тільки пролунали перші акорди повільного танцю.

- Запрошую тебе на танець, - простягла руку, але помітивши, що я ніяк не реагую, з зухвалою посмішкою запитує, прищурившись: - Чи ти боїшся?

Ні, її потрібно провчити! Безумовно, потрібно!

Ігноруючи протягнуту руку, безцеремонно підхоплюю за талію та веду  на середину танцмайданчику. Якщо дівчинка хоче знову погратись, то це буде гра за моїми правилами!

Міцно притискую до себе, але замість невдоволення і протестів, бачу в її очах щасливий блиск. Чорт! Вона не проти грати ще серйозніше! Знову десь загубила інстинкт самозбереження, чи може вона без нього все життя живе. Це більш ймовірніший варіант.

Заплющив на мить очі, вкотре усвідомивши, що від неї потрібно негайно позбуватись, інакше тим благородним помислам не здійснитись... бо ж те, як моє тіло реагує на неї, слугує цьому найкращим доказом. Довелось злегка відпустити її від себе.

Зухвало посміхається. Усвідомлює, що в цій грі мене чекає поразка. Але ж якщо я втрачаю над собою контроль, то вона від цього точно не виграє, а навпаки програє. От вже нерозумне створіння! Ходить по лезу ножа як по широкій дорозі. Ну чому не усвідомлює небезпеки, чому спокушає?