Глава 4

Так, як ми були засмучені фільмом, вирішили більше не дивитися, щоб не попасти на сумний кінець де сльози будуть литися ріками.

Вже ранок настав, а я не виспалася голова розколюється, бо думала про все на світі, а в моїй голові стільки думок назбиралося, що я ледь спала. Збудив нас будильник о 08:30, нам на пари на 10:00 годин. Поставили з Ірою чайник, а "та коза" ще спала, до речі її звати Оля. Тільки ми називаємо її козою вона дратується на нас, як ми її називаємо, але нам все одно.

Почали одягатися. Сьогодні вирішую одягнути білу сорочку і чорну спідницю, вона у мене довга до колін, і збираю своє волосся у хвостик, і наперед висуну трішки, а так красуня 😍. Моя подруга одягає сукню вона не любить таке, але вирішила підтримати мій стиль, наче сьогодні якесь свято, що ми так вирішили одягнутися як на парад, до речі у неї сукня синього кольору така проста, і так підкреслює їй талію, що на неї чекають запрошення на побачення, а на ноги ми вирішили взути туфлі на високих підборах. Ми шикарно виглядаємо🔥.

На сніданок у нас: чай без цукру, салат з помідорів, які ми вчора купили, і бутерброди. Смакота.

"Давай, Машо сьогодні приготуємо щось на вечерю" - хотіла у неї теж це запитати.

"Так, давай, бо ми не тільки схуднемо, а ще будуть проблеми з шлунком" - вона кивнула головою.

Ми вже снідали, на годиннику було 09:45, а наша "коза" тільки що встала, тільки одягається вона, якщо чесно швидко. Одягнула чорні джинси, футболку білу, і кросівки, зібрала волосся, випила чаю і все. Всього на всього часу витратила 10 хвилин. Ми були в шоці з Ірою. Я знову подивилася на годинник у нас залишилося 5 хвилин, щоб дійти до коледжу і ми поспішили, як раз прийшли на пару української літератури. Люблю цей предмет, бо мені подобаються книги, якщо звісно вони цікаві. Потім була математика, далі біологія і фізика. Ми вийшли з коледжу і я вдихнула свіжим повітрям так тепло було, що вирішили кудись піти прогулятися, напевно у парк підемо.

"Іро, на тебе так дивляться хлопці, можливо, ти собі знайдеш хлопця" - усміхнулася до неї і подивилася на хлопців, їх було аж двоє і наче вони підходять до нас. Як не хочеться, щоб вони йшли сюди, хай вони йдуть до подруги, ніж до мене. Не люблю знайомитися з кимось.

"Маша, якщо вони до нас йдуть, то я тебе знайомлю теж" - вона подивилася на мене, а я на неї відразу у мене настрій змінився.

"Ні, якщо вони прийдуть, то я піду у гуртожиток" - відповіла злісно.

"Добре, я сама познайомлюся, не потрібно нікуди йти" - взяла мене за руку, щоб я не втекла нікуди.

Чесно мені здавалося, що світ зник у моїй очах, я так переживала, що руки так мокріли не встигала витирати серветкою і тут ці хлопці розвернулися вирішили назад піти, наче вони забули щось.

"Бач вони навіть вирішили втекти від нас" - розсмішила мене подруга, хоча відчувала, що вона хотіла з кимось познайомитися.

"Йдемо подалі звідси, а то мені настрою немає" - витерла їй сльози.

"Добре, йдемо, якийсь фільм подивимося".

"Йдемо".

Попрямували до гуртожитку, тихо було ніхто, не йшов нікуди, взагалі тишина була. Дивно, якось. Зайшли на третій поверх, вставляємо ключа до нашої кімнаті, відкриваємо, а там:

Просто жах, повсюди розкидані речі гірше, ніж було в понеділок коли приїхала "та коза" , в мене немає слів.

"Що тут коїться?" - Іра порушила тут тишу, налякано вона подивилася на нас, ніби хотіла сказати, але не могла відповісти, ніби боялася, дивна вона якась.

"Чого ти мовчиш? Води набрала цілий рот?" - вже я не могла стримувати злості, хотіла взяти її за руку, але чомусь боялася торкатися її.

"Я... Я... Я... Пппппііііііззззннннііііішшшшее сссссккккаааажжжууу" - такою ми її не бачили вся у сльозах, побита, замучена, я не розумію, що сталося тут?

Якщо сподобалася історія, то поставте зірочку, і напишіть коментар чи продовжувати історію, будь ласка 💙💛