Глава 11

Прокинулася десь о 8 годині. Рано ще не вставала без будильника, вирішила прибрати за собою, переодягнутися у шорти і футболку погода тепла, тому можна дозволити. Посиділа в телефоні десь півгодини. Вийшла з кімнати чую запах із кухні 🤤.

"Доброго ранку, Марино і Діма" - обернулися до мене з усмішкою.

"Доброго ранку" - відповіла Марина і повернулася до плити.

"Доброго ранку, сестричко!" - відповів брат.

"Що будемо робити сьогодні?" - запитала, але бачу реакцію Марини і Діми, що плани відміняються.

"Вибач, сестричко, але нас відправляють на роботу тому ти сьогодні будеш одна" - брат підійшов до мене обійняв і поцілував у чоло. Я так хотіла піти з ними кудись, але виходить буду сидіти у квартирі одна.

Ми поснідали, я помила посуд. Діма з Мариною одягаються і вже йдуть. Мій брат працює бухгалтером в готелі, а Марина дизайнером, гарні професії. Так сумно мені, що я не знаю, що мені взагалі сьогодні робити?

Через півгодини стукають у двері, я відкривати не буду тільки гляну у маленьке віконце. Бачу, що там стоїть Саша. Ну думаю відкрию йому.

"Привіт, Машо!" - з усмішкою привітався зі мною.

"Привіт, проходь" - у мене був кепський вигляд.

"А де Діма і Марина?" - розглядає коридор, і мене. Відразу помітила погляд Саші на мені аж стало не по собі.

"Їх немає, бо вони поїхали на роботу, терміново викликали, а я залишилася одна" - сумно розповідала.

"Ну, то чому стоїш? Йди переодягайся і підемо зі мною гуляти звісно, якщо ти не проти?" - я його швидко обійняла від радості, що не очікував від мене такого.

"Вибач, випадково вийшло. Добре я зараз візьму сумочку і підемо" - побачила його радісного, а сама літаю від щастя. Не буду переодягатися і так нормально. Вдягаю кросівки, шикарно виглядаю.

Ми спустилися з четвертого поверху і попрямували у центр, як мені казав Саша. З ним так чудово було, що не помітила як пройшло майже 5 годин і ми ще гуляли. Побачила перед собою вітрину, там були весь набір для художника, що я дивилася на  цю вітрину і не чула, що говорив мені Саша.

"Маш, ти мене чуєш?" - він мене доторкнувся і я одразу подивилася на нього чуть би не розчинилася на його очах. Він неймовірний😍. Я уже закохалася, але не впевнена, що він той мій єдиний на все життя.

"Так, так, так, я чую просто відволікнулася" - розгубилася трохи.

"Я помітив, що ти дивилася на вітрину де був художній набір для малювання. Ти хочеш - це купити?" - він зрозумів, що я хочу, але не повинна йому казати, що я вмію малювати, точніше обожнюю.

"Та ні, просто цікаво було подивитися"  - він взяв мене за руку і кудись веде.

"А куди ми йдемо?" - він мовчки йде не говорячи куди.

Але зрозуміла, що йдемо до тієї вітрини на яку я дивилася дві хвилини тому. Цікаво, що він хоче зробити? Заходимо туди.

"Маша, почекай мене тут, я зараз прийду" - Саша відпустив мою руку, помітила, що не хотів відпускати, але кудись пішов, чекала його десь п'ять хвилин і несе.... Мій улюблений набір для малювання. Цікаво кому?

"Машо, це тобі " - я чуть би не впала, він мені дарує просто так?

"Дякую, але не потрібно було " - він доторкнувся до мого волосся, і поцілував у щічку. Мені так було приємно, навіть не знаю, як передати - це все?

"Ходімо"

І ми пішли до парку Саша купив моє улюблене морозиво - це полуничне. Звідки він знає, що я люблю? Потім пішли до одного місця цікавого, схоже було до мого улюбленого місця, але вдома там де я любила малювати на самоті.

"Я так розумію ти дуже хочеш спробувати малювати новим набором?"- дуже хочу він так легко вигадує мої смаки, що він мені починає подобатися.

"Так, дуже " - хотіла закричати тут, але краще буду спокійною, а то злякаю його своїм криком.

Почала відкривати Саша допомагав мені, і нарешті почала малювати. Виходило трохи погано, а потім вийшов якийсь шедевр. Малювала недовго десь півгодини.

"Ти неймовірно намалювала🔥" - почервоніла трохи, бо щоки горять.

"Дякую, мені дуже приємно " - він дивився на мене і був щасливим.

"Знаєш ось на картині, яку ти намалювала видно пару, яка закохана, але не зізнається про свої почуття одне одній, але вона виглядає неймовірно, тобі потрібно продавати свої картини " - я і рада, але не думаю, що можна продавати.

"Ні, я не думаю, це просто хоббі, а не якась робота"

"Тобі потрібно бути художником з тебе художник вийде неймовірним, правда!" - нарешті хоч хтось бачить це.

Вирішила Сашу обійняти, він мене підтримав усьому, я думала він відштовхнеться, але ні, навпаки міцніше мене обійняв. З ним я була щаслива. Повернулися додому, він мене провів аж до квартири, щоб не загубилася, і ми попрощалися.

"Дякую, Сашо тобі за все - це був чудовий день із тобою" - це правда.

"Це тобі я дякую, ти найкраща, сонце" - я аж посміхнулася від його слів.

Зайшла у квартиру, але не було ні брата, ні Марини, сумно, напевно піду я спати втомилася сьогодні дуже, але зате провела чудово день із Сашею.

Якщо сподобалася історія, то поставте зірочку, і напишіть коментар чи продовжувати історію, будь ласка 💙💛