11

(Влад)

- Самого бога? – ахнула Тайра, коли я розповів їй про те, що нам з Дмитром вдалось дізнатись.

- Прикинь! – хмикнув я.

Я не міг залишити її в невідомості, тому приїхав до неї додому. За це я отримав півгодинну нотацію, що мені не можна пересуватись містом самому.

– Я аж настільки ласий шматочок! – усміхнувся я. Тайра штурхнула мене коліном, скоріше для вигляду. Я присунувся до неї ближче. Ми сиділи на дивані у вітальні її дачі. Ще нещодавно ми спали тут втрьох після пригоди в парку. Тоді я ще мав надію, що все обійдеться.

Полум’я у штучному каміні заспокійливо потріскувало. Я вже декілька хвилин втуплювався у нього. Тайра теж не відводила погляду. Мабуть, вона думала про те ж, що і я. Все тепер виглядало в іншому світлі.

На годиннику добігала дев’ята. Я обіцяв Дмитру повернутись ночувати до гуртожитку. Але мені хотілось побути з Тайрою ще трохи. Я висловив їй свої бажання, втім вона лише похитала головою:

- Тут ти в меншій безпеці, ніж там.

- Наш щит зруйнований, тож яка тепер різниця?

- Мій батько може з’явитись тут будь-якої миті.

Я здійняв брову:

- Хіба ви не домовлялись заздалегідь сплановувати ваші зустрічі?

- Домовлялись, - глибоко зітхнула вона. – Але нещодавно він вже двічі зв’язався зі мною без попередження. Каже, це через те, що ситуація значно активізується.

- Вони вже почали щось робити? – мені стало тривожно.

- Поки що, ні. І ключове слово тут «поки що», - вона відкинулась на спинку канапи. – Мені здається, що не пройде і року, як все розпочнеться.

Я прихилив її до себе:

- Ти ж знаєш, що ми виберемось, - прошепотів я їй в потилицю. - У нас є перевага перед людьми. А навіть у найгіршому випадку, я знайду тебе в наступному житті.

- Цього я і боюсь.

Я відхилився, щоб поглянути їй в очі. Вона посміхалась, і я відчув полегшення.

- А ще до мого почуття гумору якісь претензії, - пробурмотів я.

- Коли він приходив минулого разу, - посмішка зникла з її обличчя, - батько сказав, що у християнському світі механізм вже запустився: перший вершник вже виїхав. Тож і вони не хочуть відставати.

- Вже? – я здригнувся. Ми живемо на теренах християнського світу, і нас це торкнеться. – Він сказав, який саме.

- Ні, - вона підвелась. – Але точно не Смерть. Вона прийде останньою. Я гадаю, що Голод. Це найбільш ймовірно, - промовила вона, стоячи до мене спиною та пересуваючи статуетки на камінній поличці.

- А я б зробив ставку на Чуму. В будь-якому разі, це вже будуть не наші проблеми, - відмахнувся я.

- Нашим тілам жити в цьому світі, - вона повернулась до мене.

- У нас свій сценарій Апокаліпсису, - я теж підвівся. – Ще не вистачало мені в інші пантеони влазити.

У Тайри задзвонив телефон.

- Вибач, це батько.

Я питально здійняв брову.

- Ні, біологічний батько, - відповіла вона. – Так, тату… Угу, я тут, а що?.. М-м-м, знаєш, можливо краще за годинку, я планувала ще до магазину з’їздити… Добре, чекаю.

Вона поклала слухавку:

- Мені доведеться відвезти тебе до гуртожитку, - повідомила дівчина.

- Чому?

- Тато сказав, що хоче приїхати. Йому треба про щось поговорити. І голос у нього був… Не знаю, ніби щось сталось.

- Добре, - я попрямував взуватись, - не треба мене підвозити, маршрутки ще ходять.

- Я тебе одного не залишу зараз, - заперечила Тайра і почала взуватись поряд.

- Від нашого захисту вже все одного жодного зиску, тож… - спробував заперечити я.

- Як хочеш. Мені і справді потрібно в магазин і за збігом обставин він знаходиться біля студмістечка. Тож можеш приєднатися. Нам все одно в один бік, - з цими словами вона вийшла за двері.

Я закотив очі.

- І що ж тобі потрібно саме в тому магазині? – спитав я, прямуючи за нею.

- Корм для кота, - посміхнулась вона, сідаючи на місця водія.

- Немає в тебе кота, - пробурмотів я собі під ніс, поки сідав у авто поруч з нею.

(Дмитро)

Поки Влада не було вдома, я не знаходив собі місця. Після сьогоднішнього нападу в мене були всі підстави переживати за нього. Якщо лише за підозру, що я – то він, мене так жорстоко припнули до стінки, то що ж зроблять з ним особисто, мені навіть думати не хотілося.

Я потягнувся до синців на шиї. «           Ще довго їх доведеться ховати. Влад сказав, що привезе від Тайри якусь мазь, яку вона сама зробила». Взагалі, образ дівчини при грошах не в’язався із її вміннями обходитись з рослинами. Та мабуть, це була її здатність у цих їх заняттях «магією», як у Влада – чути думки.