Розділ 3

Лія крокувала безлюдною, але, на щастя, освітленою вулицею й посміхалася. Вона добре запам'ятала шлях до тимчасового житла, тому не турбувалася, що заблукає.

Якби зараз її попросили схарактеризувати свій настрій, то Лія не одразу б відшукала потрібні епітети та метафори. Все відчувалося як дещо бентежно-романтично-лірично-благодушне й, безумовно, приємне. Не зефірне, а радше мигдально-пряне з дрібкою рожевого перцю. Настільки неординарне, що навіть темінь за межею освітлених ділянок не лякала. Спогади про дивовижний вечір заволоділи думками Лії, витіснивши все дискомфортне. Або майже все. Навіть епізод з Валерою не видавався настільки вже неприємним. І все завдяки Іванові.

Вони танцювали, тісно притулившись один до одного. До їхнього дуету дуже скоро приєдналися інші пари, що було тільки на краще. Менше уваги — менше обговорень і, можливо, засудження. Лія не виявила знайомих серед присутніх, але це зовсім не означало, що їх тут не було. У якийсь момент Лія пригорнулася щокою до чоловічих грудей і заплющила очі. Спокійно та затишно — ось як це відчувалося.

Дивна річ, вони знайомі лише декілька годин, а здавалося, що все життя. І не розповіли ж один одному ні про що суттєве. Професія... Втім, і про точну професію не дізналися. Лія не захотіла. Вона стільки разів ухилявся від розмови про себе та перебивала розповіді Івана про щось особисте, що Ковч припинив намагатися.

Не потрібно Лії ось цього усього. Хіба що на декілька днів — за умови, що Іван знайде її завтра. Сама вона його не шукатиме.

Лія перестала довіряти чоловікам занадто давно, щоб вчитися цьому знову. Їй і так жилося непогано. Юлія Олександрівна Дашкевич — затребуваний фахівець, та й дочка її виросла. Що вона там робить, її маленька? Хоча, яка вже маленька? І нехай саме в її віці Лія вийшла заміж, Злату вона все одно поки що не сприймала дорослою.

Чим вона зараз зайнята? Сама, чи з Іллею? Телефонувати вже пізно, тому й турбуватися зараз марно. На щастя, Злата схожа не тільки на неї, але й на свого татка. І нехай той вчинив з Лією непорядно, зате його дочка виросла не настільки наївною, як її матуся.

Лія відмахнулася від думок про Андрія. Ще встигне поміркувати про нього. А якщо й забуде, колишній чоловік сам про себе нагадає. Його і так занадто багато в житті Лії. Проте з цим нічого не поробиш. Народивши чоловікові дитину, жінка впускає його у своє життя назавжди. Та якби тільки це...

Лія зітхнула й знову повернулася думками до Ковча. Мабуть, варто було поцікавитися, чи одружений він. Обручку Іван не носить, як і багато хто з чоловіків-лікарів. До того ж дорогоцінний ободок не захистить ні від дурості, ні від підлості, ні від надмірної довірливості.

І все ж Ковч не був схожий на одруженого чоловіка. Весь вечір його телефон мовчав. Можливо, він його вимкнув, але це навряд чи. А ще Іван жодного разу не поглянув на екран, щоб дізнатися, чи прийшло йому бодай якесь повідомлення, і сам не набрав жодного слова. Але якщо у нього все ж хтось є — адже люди спілкуються по-різному, то...

Яка їй, власне, різниця? Вона не збиралася робити дурниці — заводити інтрижку на конференції. Ніколи так не чинила. Зайвий клопіт такого роду ніколи себе не виправдовує. Можна нарватися на спільних знайомих і дізнатися багато зайвого — до або після всього, а ще стати об’єктом для пліток. До того ж завжди залишається ймовірність нової зустрічі, і невідомо за яких обставин вона відбудеться. Може вийти незручно. Та й поведінку випадкового партнера передбачити складно. Нав'язливість, ексцентричність, дивні звички та багато чого ще... Лія не хотіла на таке нарватися.

Тому вона вирішила порадіти приємному знайомству й розійтися без проблем, які зазвичай тягнуть за собою ще ближчі стосунки. Стримували її й інші речі. Хоча Лія і вільна жінка — що б там собі не думав колишній чоловік, але впевненості, що вона зможе впустити у своє ліжко іншого, не Андрія, у неї не було.

З колишнім чоловіком вони познайомилися в перший же день навчання в університеті. Вчорашні учні різних шкіл, а тепер одногрупники, вони прибилися один до одного, щоб не так гостро відчувати самотність в поки що незнайомій обстановці. Високий красень Андрій Дашкевич намагався показати себе справжнім чоловіком і, взявши Лію за руку, водив її просторими коридорами. А більш кмітлива, проте вже закохана Лія дозволяла йому верховодити, хоча й помічала деякі логічні нестикування в його рішеннях.

До цього у Лії не було хлопця. Можливо, саме тому захоплений блиск в очах Андрія, його рішучість і бажання постійно перебувати поруч саме з нею так швидко підкорили відмінницю Юлю Волох, виховану на романтичній класиці спадковими філологами — мамою та бабусею.

Хоча власницькі замашки Андрія до романтики мали віддалений стосунок, затуманеним вперше спалахнулими почуттями мозком Лії вони сприймалися як щире кохання. Проте від справжньої близькості вона відмовлялася. Не вважала її такою вже необхідною.

Андрій же так сильно її жадав, що зробив пропозицію ще на першому місяці знайомства. І Лія погодилася за нього вийти. Якщо між ними такі сильні почуття, навіщо чекати? Поки батьки першокурсників перебували в шоку, а до одруження довелося чекати три місяці, юні закохані таки переспали — Андрій наполіг, і Лія одразу ж завагітніла. Справу було зроблено. Тепер уже ніхто не обурювався. Всі змирилися.

Лія примудрилася народити вже після іспитів, і навіть академку не брала. А восени її мама оформила відпустку по догляду за дитиною, щоб Лія могла продовжувати навчання. В цілому, жили вони доволі дружно — Андрій та Лія. Сварилися, звичайно ж, не без цього, але завжди мирилися. Вони майже не розлучалися, тому для Лії стало шоком те, що трапилося перед випускним вже на шостому курсі.