Глава 14

Я прокинулась від кошмарного сну.

Застелила ліжко, прийняла душ, одягнулась у чорний сарафан.

Зайшла в Інстаграм, читала коментарі під останнім постом.

<<Вау! Ви неймовірні! Нік, чому б тобі не стати блогером?>>

<<Красотки! Ніка, я знаю твоє покликання - блогер>>

<<Чарівні, красиві і ніжні. Супер класні! Ніка, чекаємо від тебе постів)>>

Ніка прочитала це, і на її обличчі заграла усмішка.

А й справді - блогер. Може це і є її покликання?

Того ранку вона зустрілася з Юлею та Софою, вони разом поїхали у школу.

Уже були на подвір'ї гімназії, як раптом з'явився Алекс, ОБІЙНЯВ Ніку:

-Привіт. Дівчата, ви не проти якщо я вкраду цю красуню на пару хвилинок? - запитав він.

-Але не надовго. - відповіла Софі.

Я усміхнулась.

Ми з Алексом відійшли.

-Хм... Чому ти не прийшла до мене? Перший раз мені відмовили...

-А ти певно звик, що тебе всі поважають та бояться? Алексе. не будь самозакоханим індюком. - Ніка усміхнулася впевненно.

-Та знаєш... звик. Я хотів дещо тобі сказати.

-Кажи.

-Я закохався в тебе по самі вуха! Як тільки тебе побачив зрозумів ти будеш моєю.

-Як неочікувано!

-Будеш моєю дівчиною?

-Ну... Трохи банально ти зізнався в коханні. Але я не проти.

-Може сьогодні в кафе?

-Та не хочеться... Нудно.

-В клуб?

-Це вже інша справа. - двоє засміялися.

-До речі. Дай свій номер.

Ніка продиктувала йому цифри, і вони пішли по класах.

Всі дивилися на цю парочку, ну і тут все ясно - їх закохані погляди і обійми помітила Кіра - це також популярна дівчина школи (скажу вам по-секрету з нею краще не зв'язуватися), вона закохана в Алекса, у них був роман, стосунки, але Алекс з Кірою швидко "порвав".

Ніка сіла за парту з Юлею, Софа взаді них.

-Нік, ти правда "мутиш" з Алексом? - запитала Юля.

-Якщо чесно, то так. Він мені зізнався у коханні, запропонував бути його дівчиною.

-Вау! Круто! 

Весь клас підійшов до Ніки і все розпитували про стосунки з Алексом.

-Ніка, давай вийдемо, поговорити треба. - байдуже сказала Оля.

-Ну гаразд.

Вони стали біля класу:

-Ми вже не друзі? Я читала твій пост про Юлю і Софу... Ви тепер найкращі подруги?

-Хм... Це ти мене проміняла на Антона, я не бачу сенсу у нашій дружбі. Ти мене забула! Після того випадку у їдальні пройшло ТРИ дні, а ти не дзвонила! То я не буду бігати за тобою.

-Він... Ми більше не разом... Ніка, вибач мене. Я й справді забула про все, жила тільки ним... - після того, як Оля це мовила у неї сльози полилися рікою.

-Чому ти плачеш? - стривожено запитала Ніка.

-Бо я така ідіотка! Я втратила тебе!

-Дійсно, ми двоє втратили нашу дружбу. Дякую, тобі, за все. 

-Ні! Нікочко, пробач! Прошу!

-Вже нічого не повернути. - Ніка пішла у клас.

Після уроків (а їх скоротили, бо був день народження школи, але Ніці вдалося втекти...), Ніка поїхала до себе додому, попрощалась з Софою і Юлею.

Потім згадала слова матері: "Удочеріння".

Прийшовши додому, Ніка почула дитячий голос у кімнаті мами.

Зайшла і побачене її шокувало! На ліжку сиділа дівчинка років семи, і грала в ляльки. Дівчинка замітила Ніку:

-Привіт. Ти і є моя старша сестра? - запитала вона, ніби наперід знала відповідь.

-А-а-а... Ти хто? Де мама моя? А тітка де?

-Я Ксюша. Мама і тітка в дитячому будинку. Вони документи здають.

-Ти з дит-будинку? О Господи! Моя мама бере безхатьків у квартиру, жах!

-Я не безхатько! Я Ксюша. І твоя мама - це і є також моя рідна мама! - Ксюша це промовила і заплакала.

Ніка розгубилася, не тямила що коїться. Тому взяла портфель і пішла геть з квартири!

Сльози лилися самі по собі, Ніка не могла контролювати себе. Їй хотілося кричати, аби прокинутися від цього "сну". Але вона добре знала, що це і не сон.

Раптом дзвінок від Олі.

"Господи! Тільки не зараз!"

Ніка не брала слухавки.

Потім знову дзвінок, але від Юлі.

Ніка взяла слухавку, так як це була її найкраща подруга.

-Привіт, Нікусь. Може підемо погуляємо?

-Мені так погано... Юль, я ледве говорю... - раптом Ніка замовкла і впала, знепритомніла.

-Ало! Ніка, ти де? Нікусь?! О Господи! - верещала в слухавку Юля.

Вона знала де живе Ніка, тому негайно вирішила поїхати до Нікиного будинку.

Юля подзвонила у домофон.

-Ало. Це хто? - Юлі почувся знайомий голос Нікиної матері.

-Тітка Валя, а Ніка вдома? Бо...

-Її немає!

-Вона певно... НІХТО НЕЗНАЄ ДЕ ВОНА! У неї проблеми! Вона певно знепритомніла! Треба шукати її!

-ЩО?! О Господи! Зараз вийду! Чекай.

Юля вирішила оббігти всі найближчі двори, ПОМІТИЛА Ніку.

Вона лежала НА БОРДЮРІ. Голова закривавлена, Ніка без тями.

У Юлі рікою полилися сльози. Вона швидко набрала номер швидкої, продиктувала адресу.

Підбігла мама Ніки:

-О Господи! Нікуся! Вибач мені, я не думала що ваше з Ксенею знайомство відбудеться саме так. Вибач! Все буде добре! - намагалася себе заспокоїти Валя, вона рукою забрала пасмо волосся з Нікиного обличчя.

Незабаром, приїхала швидка.

Мед-працівники повезли Ніку у лікарню, я вам деталі описувати не буду.

-У вашої дочки струс мозку. Вона... ледь не загинула. Так як у більшості таких випадків люди помирають... Зараз у Ніки стан стабілізувався.- сказав молодий лікар.

-О Господи! Дякую, вам, за все, ви врятували мою дочку.