Встигнути до 30

8

Настя прокинулася занадто рано, о шостій годині. Як тільки не намагалася вона приманити солодкий сон: рахувала овечок, мріяла про кохання, медитувала. Але все було марним. Очі вперто не хотіли закриватися. Подруга ж спала міцно-міцно, без задніх ніг.

Зрештою, Липовець набридло безцільно валятися в ліжку і вона вирішила прогулятися берегом моря. Нагуляти собі до сніданку гарний апетит. Схопивши з собою легеньку кофту, жінка попрямувала до пляжу.

На вулиці було прохолодно, найприємніший будильник у світі –  рокіт моря остаточно позбавляв залишків сонливості. Для того аби отримати повноцінний заряд бадьорості не вистачало хіба що гарячої солодкої кави.

Проте не одній лише Анастасії не спалося в таку ранню годину. На пляжі, на одному з шезлонгів, відпочивала дівчина. Не дивлячись на холодний ранок, одягнена вона була лише в один купальник. Саме за ним, а ще за довгим русявим волоссям, Липовець упізнала Лану, обличчя якої було прикрите літнім білим капелюшком. Гарна нагода аби поспілкуватися ближче та дізнатися про її відносини з Микитою, які вже не перший день так турбували Настю.

— Доброго ранку! — Привіталася вона. — Рання Ви пташка! Під час відпочинку я, зазвичай, прокидаюся лише до сніданку. А інколи можу навіть і його проспати, уявляєте?

Проте у відповідь не прозвучало нічого. Лише продовжували клекотати поодинокі чайки в небі та все так же шипіло море.

Але Липовець точно не з тих, хто здається так швидко:

— Послухайте, можливо я Вам чимось не подобаюся. Але це не привід ігнорувати мене. Здається, я нічого поганого Вам не зробила.

Проте Лана навіть не думала, ані погоджуватися з цим, ані сперечатися. Настя запідозрила щось лихе, навіть веселий рокіт моря почав здаватися їй таємничим та зловіщим.

— Лано, Ви мене чуєте взагалі? Вам зле,  Лано? — Підійшла вона ближче і хотіла взяти дівчину за плече.

Як раптом вітерець подув трохи сильніше, ніж до того і з обличчя дівчини злетів її білий капелюшок. У цю мить Настя зрозуміла, що та мертва. Її очі були відкриті, а погляд такий, який буває тільки у риби на прилавці: кольору запотілого скла.

З жахом жінка відсахнулася від померлої, підсвідомо зрадівши, що не встигла доторкнутися до неї. Все її тіло скував такий страх, що вона ледь зібрала себе до купи і мерщій кинулося до готелю. Чомусь у всіх фільмах та книжках, в таких випадках героїня відчайдушно кричить. Їй же кричати не те щоб не хотілося, а здавалося взагалі неможливим. Настя навіть побоювалася, що від шоку втратила дар мови назавжди.

В голові, ніби підбитий голуб, тріпотіла одна єдина рятівна думка: скоріше до готелю, там слідчий, він допоможе! Як добре, що вона вчора помітила у якому номері він живе.

Увірвавшись до готелю і підійнявшись на другий поверх, жінка чимдуж заколотила кулачками до дверей. Липовець здавалося, що пройшло вже декілька хвилин, навіть руки почали боліти, як нарешті їй відчинили. На порозі стояв сонний привабливий брюнет у халаті:

— Якого дідька в таку годину? Дитину мені розбудете. — Буркнув він. А потім здивовано додав. — Ви-и-и?

— Там… Там… — Ледь відкриваючи пересохлі губи змогла прошепотіти жінка.

Чоловік одразу зрозумів, що трапилося щось погане. Вона не була схожа на ту, кому хочеться невдало пожартувати. Її руки та ноги пришвидшено тремтіли. Але вона, здається, цього навіть не помічала.

— Там – це де? — Спокійно та тихо запитав він.

— Н-на пляж-жі. — Збиваючись, промовила Настя.

— Так, добре. Там, на пляжі. Що саме там на пляжі? — Ще тихіше та спокійніше запитав він.

— Труп. — Відповіла вона і прикрила рукою рот, ніби не вірячи власним словам.

На додаток Липовець захитала головою в різні сторони, немов не погоджуючись сама з собою. Її підсвідомість відмовлялася признавати те, що вона, Анастасія Липовець, тиха і мирна вчителька початкових класів, знайшла труп.

Слідчий схопив її за руку:

— Ходімо, скоріше!_ Але вчасно зрозумів, що жінка не знайде в собі сил аби знову повернутися на те місце. _ Добре, залишайтеся тут!

Вона слухняно залишилася стояти осторонь, а він швидко побіг до пляжу, по дорозі викликаючи по телефону поліцію. Жодних сумнівів у словах жінки він не мав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше