9

Все відбулося набагато скоріше, аніж уявляла собі Настя. Приїхав місцевий слідчий разом з поліцейськими та експертом-криміналістом, а також швидка. Тіло покійної Лани скоренько оглянули і повезли до моргу. Поліцейські трішки поблукали біля шезлонгу, на якому знайшли покійну. Слідчий з густими темними вусами і гарним, зовсім не похмурим настроєм,  задав Липовець декілька питань: о котрій приблизно знайшла померлу, чому прокинулася так рано і…все.

До їхнього приїзду уява жінки малювала картинки про те, як поліціянти, ніби сторожові пси, перериватимуть ледь не кожну піщинку у пошуках чогось незвичайного. Вона прокручувала у голові сюжети, як прискіпливий слідчий підозріло допитуватиметься у неї чи не мала вона конфліктів з покійною і чи не стала свідком чогось такого, на що точно варто звернути увагу. Проте нічого цього не було. Наостанок слідчий по-батьківськи поплескав її по плечі і промовив:

— Не бери так близько до серця, доню! Біля моря часто хтось помирає. Щороку люди тонуть через сп’яніння або раптові інфаркти. Літо взагалі для нас справжні жнива. Кількість аферистів перевищує всі можливі межі. Бійки, смерті. Нічого нового.

Липовець не стала говорити, що нещодавно вони з подругою також стали жертвами шахраїв, а лише заперечила:

— Але ж Лана не потонула.

— Не потонула. — Погодився слідчий. — Але й нічого кримінального в її смерті я не бачу.

Коли всі поїхали, жінка відчула таке полегшення, але водночас і спустошення, що голосно зітхнула і стомлено потерла скроні.

— Вам потрібно терміново випити чаю або чогось міцнішого. — Почула вона за своєю спиною.

— Ви ще тут? — Здивовано запитала вона. — Пробачте, я Вас не помітила.

— Руслан. Хоч і при таких сумних обставинах, але приємно познайомитися. — Посміхнувся слідчий з сусіднього номера і простягнув руку.

— Навзаєм. Настя. — Липовець слабко потисла його долоню. — Пробачте, що побігла одразу до Вас.  Просто страшенно перелякалася, не кожного дня бачиш трупи. Запам’ятала з учорашньої розмови, що Ви  також слідчий. 

— Не вибачайтеся. — Запротестував чоловік. — Це я маю вибачитися за свою вчорашню поведінку. Відверто кажучи, в мене зриває дах, коли хтось намагається образити мого сина.

— Він у Вас не з слабких. — Посміхнулася вона. — Образити себе не дасть.

— Взагалі, Ростик тиха та спокійна дитина. Але рік тому ми з дружиною розлучилися і з того часу я просто втратив над ним контроль. Він ніби здичавів і намагається всюди наробити шкоди. Ходімо, я Вам усе розповім дорогою.

***

Вони сиділи в невеличкому кафе і спілкувалися понад годину. Руслан пив другу чашку чорного міцного чаю, а Настя допивала безалкогольний мохіто.

— А що, як Ростик прокинеться і запанікує, не знайшовши Вас поруч? — Збентежено запитала жінка.

— Не хвилюйтеся, Анастасіє. Я взяв з собою мобільний, малий мені зателефонує.

— Ну добре, тоді і я спокійна.

— Чудово. — Посміхнувся він.

— Руслане… — Невпевнено почала вона. — Я думаю, що Лану вбили  і навіть підозрюю, хто міг це зробити.

Чоловік вдав, що зосереджено п’є чай і нічого не відповів. Настя подумала, що мовчання виглядатиме недоречним і продовжила:

— Я стала випадковим свідком того, як Лана сварилася зі своїм хлопцем Микитою. Він казав дівчині, що не дасть їй усе зіпсувати. А вона відповідала, щоб він не смів їй погрожувати. І це ще не все. Найцікавіше, що на людях Микита вдавав з себе турботливого підкаблучника. В той час як, насправді, хлопець з претензією на тирана.

— Настю, Ви просто дуже вразлива людина. В гарному сенсі цього слова. — Якомога м’якіше промовив чоловік. — До того ж, напередодні вас обікрали, потім був невеличкий скандал зі мною, а на ранок – труп. Занадто багато подій звалилися на Вас за короткий період часу.

«Ви не повірите, але я ще й встигла познайомитися з одним із найбагатших людей України», - ледь не ляпнула, проте вчасно зупинилася Липовець.

— Чому Ви так у цьому впевнені? — Натомість запитала вона. — Від чого ж тоді померла Лана? Зовсім молода дівчина. Скільки їй було, років 20-22?

— 21. — Захитав головою новий знайомий. — А причин може бути безліч. Ви ж не знаєте стану її здоров’я. Зараз всі хвороби помолодшали.

— І все ж таки, Руслане, я переконана, що щось тут нечисто. Добряче нечисто. — Наполягала на своєму Липовець. — Будь ласка, проведіть мене до поліції. Я маю розповісти слідчому про ту сварку між закоханими.

Чоловік не став їй задавати дурні запитання на кшталт чому вона не зробила цього раніше. Адже чудово розумів, в якому стані жінка перебувала весь цей час.

— Ну добре. — Тільки й знизав він плечима. — Давайте прогуляємося до місцевого відділку поліції. Так тому й бути, складу Вам компанію.