Розділ 6

* * *

Діна стояла перед кабінетом завідувача кафедри, який був чимось дуже зайнятий, і хвилювалася. Вона майже не спала цієї ночі: турбувалася, що все забула — усі ці терапевтичні прийоми, що не зможе як слід допомогти пацієнтам, коли виникне необхідність, що...

У цей момент відчинилися двері, і жінка опинилася віч-на-віч з Денисом та Мариною. Діна розгубилася, але помітила, що і Маліку ніяково. Посмішка сповзла з його обличчя, зате засмикалася щока.

Він навіть не привітався, гад, тому й Діна вирішила проігнорувати учасників несподіваної зустрічі. Крім завідувача кафедри, звісно ж. Той тримав у руках фіалкового кольору листівку, яка за дизайном вельми нагадувала запрошення на весілля.

Діна почула закінчення фрази:

— Вважатиму за честь.

«Вони таки одружуються».

Діна знала, що весілля відбудеться рано чи пізно, але це не мало ніякого значення в таку мить. Стало боляче. Жінка відчула себе обманутою і кинутою ще сильніше, ніж раніше. І якби не необхідність, розгорнулася б і пішла кудись далеко-далеко, де немає дратівливих спогадів і самовдоволеної Марини, яка зміряла її поблажливим поглядом принцеси, що ось-ось зійде на престол.

«До біса такий престол!»

— Євгене Михайловичу, я до вас. У справі.

Завідувач насупився і подивився на годинника.

— У мене за п'ять хвилин лекція...

Діна воліла б, щоб ці два голубки звалили кудись, а її голос нарешті перестав тремтіти, але майже молодята чомусь не поспішали йти. Хоча, здається, Фунтіна — поки ще Фунтіна, невдоволено мружилася і смикала Дениса за рукав халата, проте той стояв на місці та помітно прислухався. Що ж…

— Я лише на декілька слів.

— Говоріть, тільки швидше, а ще краще зайдіть пізніше.

Євген Михайлович Невка вже збирався зачинити двері перед носом дівчини, але Діна міцно трималася за ручку.

— Я спізнюся завтра — усього на годину, але потім залишуся на роботі трохи довше. Можна?

— З якої причини? — зітхнувши, поцікавився Невка.

Діна поглянула на Маліка і видала:

— З особистої.

Денис підвів очі від телефону, де нібито щось шукав. Дивно, що його досі хвилюють питання, пов'язані з колишньою співмешканкою і коханкою, а ще матір'ю його дитини, яку він не визнає. Цікаво, Марина знає про Настю? За ідеєю, місцеві пліткарки повинні були доповісти конфіденційну інформацію. Що може бути цікавішим, за чужі таємниці?

— Гаразд, скажете Євдокії Іванівні, що я відпустив вас без заяви.

— Дякую, Євгене Михайловичу, — ввічливо промовила Діна і дала спокій дверну ручку. Потім повернулася спиною до свідків розмови та пішла геть — до речі, в протилежний бік від того, у який мала б попрямувати солодка парочка. Але Діна вирішила, що краще зробити зайве коло, ніж терпіти нестерпні погляди у спину.

Діна вже підіймалася сходами, коли хтось вхопив її за лікоть. Дівчина навіть сіпнулася від несподіванки й в результаті ледь не підвернула ногу.

Тільки цього їй і не вистачало перед першим чергуванням!

— Що за особисті причини?

Денис підтримав Діну та продовжив підійматися поряд з нею по сходах.

— А в чому справа? Чому тебе це хвилює? — питанням на запитання відповіла Діна.

Сказати, що вона здивувалася, означало, нічого не сказати. Вперше за три роки Малік заговорив з нею сам і без очевидної необхідності.

— Хвилює, не хвилює... Які особисті причини можуть змусити тебе спізнитися на роботу? Ти ніколи і нікуди не спізнювалася.

Чоловічі пальці відчутно стиснули її лікоть.

— Відпусти.

— Відповідай.

— Не хочу.

— У тебе хтось завівся?

Цікаве визначення.

— Звичайно.

— Хто ж?

— Донька.

Продовженню розмови передувала невеличка, але помітна пауза.

— Це — не виправдання для запізнення. Твоя бабуся здатна впоратися з такою проблемою. Так хто він?

«Ось, значить, як? Дочка для нього — це проблема?»

— Чудовий, з якого боку не поглянь. Розумний, уважний і... — Діна згадала обох чоловіків, з якими встигла познайомитися в суботу, і додала: — Дуже привабливий. Відпусти, люди дивляться. Ще подумають, що у нас знову роман. А хтось, здається, зібрався окільцюватися.

— Ну, ти й стерво!

Це він про неї? Негідник!

— Тоді чому ти все ще поруч? Пересудів не боїшся?

— Я одружуюся. Справа вирішена. Але це не означає, що я не можу спілкуватися з іншими... співробітницями.

— Але не з колишніми коханими. О, про що це я? Коханками, звичайно ж.

— Скоро про це ніхто не згадає.

— Але зараз ти поруч. Колінця не тремтять?