Втрачене кохання. Другий шанс.

Лєра переїжджає

 

Настала зима. Життя Лєри в Шпичинцях стало спокійнішим. До витівок її мами вже всі звикли та перестали звертати увагу. Однолітки прийняли її у своє коло. І навіть Льоша змінив злість на символічні, беззлобні причіпки.

Начебто стало легше і почало все налагоджуватися. Навіть Рома взимку не приїжджав і біль у її серці почав вщухати.

Але одного дня, повернувшись зі школи, Лєра застає маму за тим, що вона пакує їхні речі.

- Мамо, що відбувається, - Лєра розгублено озиралася на всі боки, в серце закралося погане передчуття.

– Ми переїжджаємо. Прямо зараз. - приголомшила новиною мама.

Як обухом по голові. Знову переїжджають, знову все заново, знову новенька. Черговий якийсь Льоша...

Дорослим здається, що діти ще не розуміють, легше переносять. Але правда в тому, що діти просто змушені покорюватися і слухатися батьків і ніхто не бачить тієї трагедії, яка відбувається в їхніх душах. Як, через рішення та вчинки дорослих, розбивається на уламки їх тендітний внутрішній світ. Як дитина кричить усередині, як її роздирає біль...

Ніхто не чує. "Переживе. Заспокоїться". І вона заспокоюється, лише зовні, затаївши все глибоко всередині. І не каже нічого. А навіщо? Хто хтось її почує, зрозуміє, і тим більше послухає?

І Лєра поїхала, не встигнувши ні з ким попрощатися. У невідомість. Знову боротися із життям та за життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше