Вітряний

1

Навіть не віриться , що я звикла до цього життя. Не віриться , що пролетів цілий рік. Я дізналася таке , про що не прочитала навіть в " Гаррі Потеррі " , і романах Стівена Кінга. Але головна таємниця , яка весь час ятрила моє серце мала розкритися саме зараз. 

 Сонячні промені пробиваються в вікно. Зараз я знаходжусь в кабінеті однієї особливої людини. Зараз Ендрю Мілендін розповість мені правду про мою сім'ю. І про те хто я така. 

 

                  

 Якщо оглянутись назад то для мене моя історія розпочалась тільки пів року назад.  Перше , що чітко пам'ятаю це те як прокинулась в закинутому приміщенні , як пізніше виявилось це був один з кабінетів замку ... Вітряного Замку, та про це трішки пізніше. 

 Там , на занедбаному столі лежали сувій і конверт написані   незнайомою мені мовою. Поряд лежало перо. Рука сама потягнулась  до нього. Трохи повагавшись я поставила свій підпис на сувої.  В ту ж мить навколо мене все закрутилося і засвітилось , щоб не знудило закрила очі і голову руками. Помітила що навіть моя шкіра відсвічувала золотистим сяйвом. Та думати про це часу не було. 

 Через хвилину весь цей армагедон затих. І на місці занедбаної кімнати виявився затишний , старовинний кабінет. Стіл з якогось чорного дерева. Велике крісло обтягнуте срібною тканиною. За столом схожі крісла. Білі шафи заставлені рівними рядами книг в явно не дешевих обкладинках. Величезні вікна закриті синіми портєрами. Я підбігла до вікна і побачила що кімната розташована в віддаленій вежі високо над землею. Вежу оточував старовинний мур. На якому розташовувався величезний замок. Безліч переходів , вікон , веж , балконів і терас. На деяких терасах були сади   через це замок ніби потопав в зелені. Сади були дуже старими , навіть древніми. Вся ця краса була зведена на обриві , а за ним море. Синє наче сапфіри. Обрив по боках переходив в дрімучі старовинні ліси. 

 Ненавмисне замилувалася такою красою. Відійшовши від вікна продовжила оглядати кімнату. На одній з книжкових полиць зупинила свій погляд. На книгах були написані назви. " Історія землі ", " Історія нової землі " , " Життєпис перших поселенців " , " Особливості нової землі". 

Так ... Стоп ! Я ж не розуміла цієї мови кілька хвилин назад. Я подивилась і на інші книги , і кожнісіньку назву я могла вільно прочитати , а коли вимовляла в голос то чула трохи дивні слова з незвичним акцентом , але і їх я розуміла. Слова ці були не звичні для мене але такі рідні , від них віяло силою і владою. 

 Підійшовши до дверей я смикнула ручку , вони були замкнені , страх залоскотав мені спину. 

Я підбігла до столу , розгорнула сувій і почала вчитуватись в каліграфічні літери написані невідомо ким. Там було написано " Я людина з землі , в силу обставин погоджуюсь стати господарем Вітряного Замку , всіма своїми силами підтримувати та оберігати мир на новій землі , аби ніщо і ніхто не зміг на нього посягнути , примножувати, удосконалювати , та використовувати надані мені сили з мудрістю та користю. " І в кінці мій підпис.  

 Таааак .... І в що я  вляпалась на цей раз ? Далі я приступила до листа. 

" Привіт , я Вітряний замок , я обрав тебе для цієї важливої місії , я завжди оберігатиму тебе , намагайся прислухатися до моєї думки , дуже скоро ми зустрінемся. "  

  • - Дякую за дуууже інформативну записку - проговорила я до себе.
  • Під листом виявився маленький срібний ключик на ланцюжку , і маленька записка " ключ від всі дверей"
  • - Та невже ? В цьому місті всі замки однакові ?- з іронізувала я поглянула на двері , замок явно більший ніж цей крихітний ключик. Але робити було нічого. Я піднесла ключ до дверей , маленький майже прозорий камінчик загорівся срібним , і наче сам потягнувся до замка. І ключ дійсно підійшов... Двері відчинилися.
  • На мене вже чекали....




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше