Вуаля маля, або Пологи по-київськи
Пологовий цех №Х
Не думала, що так спокійно будемо оформлятися на пологи. Без паніки, неквапом зайшли до передпокою. Дві пишні тіточки заповнювали якісь папери. Питали всілякі подробиці з нашого життя. Аж раптом:
– Потрібно здати гроші на канцтовари, – як у школі. Я аж нервово кашлянула.
– А це не смішно, папаша. Нам гроші не виділяють. А ось цю всю писанину вимагають писати, – пишна тітонька твердо вдарила пишними пальцями по журналу, і усмішка з обличчя Андрія хутко втекла. Він неохоче дістав гаманець.
Потім звідкілясь узялася лікарка. Оглянула мене, знизала плечима:
– Ви ще не скоро будете народжувати.
– То, може, додому? – зрадів Андрій.
– Ага, ща! А потім відповідати за вас. Лідія Іванівна, оформіть їх у патологію.
Слово «патологія» звучало страхітливо. Ми здивовано перезирнулися з Андрієм.
Виявилось, у патології були не тільки патологічні вагітні. Були й такі, як я – готові народжувати.
Андрія відправили додому. Він не приховував радості, чим дуже злив мене. Я закусила образу разом з нижньою губою, помахала йому і зайшла в палату.
#1943 в Жіночий роман
#4356 в Фентезі
#1074 в Міське фентезі
Відредаговано: 04.12.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
