В'язниця душ наших

4

Знову сліпучо – білий коридор, знову двері з написом «Пральня», яку по дузі обходить черга з душ, знову лунає з динаміків голос:

– Душа 15101971 підійдіть, будь ласка, до чергового наглядача.

Але цього разу черга схвильовано загуділа:

– Чому без черги, чому? Ми всі однакові! – На що відповів динамік:

– Не хвилюйтеся, ми тільки перенесем її на Вищий Суд для подання апеляції. Затримки черги не буде. Тимчасова перерва в роботі «Пральні» не привід галасувати .

Почувши слово «Пральня» черга змовкла. Дехто зітхнув з полегшенням. А душа 15101971 попрямувала до кабінету наглядача. Ввійшла і ввічливо стала на порозі.

– Проходьте! – Наказав наглядач.

– А далі що? І чому не працює пральня? І куди мене тепер?

– На питання про пральню, відповім я. Все інше мене не стосується. Я просто виконую свою роботу. – Цей наглядач був «механічний» мов земні роботи, якщо можна так сказати про душу. – Пральня не працює, тому що сьогодні Геловін і розмилися межі між світами живих і мертвих, щоб уникнути помилок всмоктування і так чистих душ у пральню і було прийнято рішення Вищим Керівництвом про її зупинку на честь цього свята. – Наглядач посміхнувся до душі 15101971 і зненацька сказав – Пам’ятайте, що якщо апеляція не відбудеться, то ваше земне тіло втратить деякі функції.

– Я все чую, навіть якщо пральня не працює – роздався громовий голос звідусюди і нізвідки.

– Ну ось і маєш – сумно сказав наглядач – ще один такий прокол і мене теж всмокче пральня і додав вже завчено-механічно: – Зараз ви підете на Вищий Суд, і раджу вам придумати причину з якої ви зможете апелювати і оскаржувати рішення про ваше ув’язнення. Бажаю успіху! – І наглядач щось підкрутив перед собою на пульті. Білий, сяючий портал за його спиною змінився сірим. А наглядач легенько підштовхнув душу 15101971 до порталу. Душа, яка нічого і ніколи не боялася відчула справжній шок, але не показала цього наглядачу і мужньо увійшла в сіре марево.

Наглядач зітхнув з полегшенням.

– Все одно ти понесеш покарання – роздався голос.

– Тільки не в пральню – жалібно мовив наглядач.

– Добре. Тоді Земля.

– Я згодний – приречено прошепотіла душа, що до недавнього часу була наглядачем.

Душа 15101971 вийшла з сірого нічого і озирнулася туди, звідки прийшла. Сірий портал поступово зменшився до крапки і зник, наче його й не бувало. Душа роззирнулася. Вона стояла на великому колі, яке було поділено на чотири сектори і зафарбовано в шаховому порядку у чорний та білий колір. Душа була на білому секторі. Перед колом стояв стіл. За столом сиділи три особи, двох з яких душа 15101971 могла ідентифікувати: одна особа була в осяйних шатах з німбом над головою, друга чорна як ніч, з рогами на голові і з хвостом, причому хвіст був довгий з китичкою на кінці. Час від часу, рогатий брав хвоста до рук і задумливо покусував його, поки не вкусив так сильно, що аж скрикнув. Це були янгол – охоронець і нечистий – спокусник самої душі. Хто сидів посередині, було загадкою, а втім душа здогадувалася хто це, хоч і ніколи не бачила цього створіння. Зараз він мав вигляд звичайного земного чоловіка з борідкою і вусами і був вдягнутий у костюм чорно білого кольору. Чорно білі шахові клітини на його костюмі увесь час переміщувалися, мінялися місцями і від цього неможливо було зосередитися. Ще осяйний та нечистий по черзі щось шепотіли шаховому на вухо. Душа 15101971 навіть не встигла слова вимовити, а вже роздався громовий голос шахового:

- Ми усі зібралися тут для того, щоб задовольнити чи відхилити апеляцію цієї душі. Ось наше рішення. Душа 15101971 не винна в попередніх злочинах. Ми маємо свідчення її особистих наглядачів. За попередній злочин її вже ув’язнювали на Землі, але попередній наглядач помилився і наплутав, відправивши душу 15101971 на день раніше раніше на Землю. Мати хлопчика померла, а його підібрали асасини, які і виховали дитину. Маля теж мало померти, якби загін асасинів пройшов тим шляхом раніше за народження малюка. І своєю смертю відпрацював би погану карму. Тому ви виправдані повністю, тим більш що понесли незаслужену кару. – Душа ледь не затанцювала з радості. – Але… - продовжив шаховий – ми можемо забрати зараз вас або потім. Вирішуйте.

– Але ж як ви мене заберете? – Незрозуміла душа.

– Ваше тіло зараз в комі, земні батьки біля вас. Ви просто помрете для них. І все.

– І все… - луною повторила душа 15101971. – Як все? Тобто потім я зможу піти, куди схочу?

– Саме так. Потім ви перевтілитися на будь якій з планет Всесвіту і не тільки цього.

– Ой, як гарно. – Душа ладна була розцілувати усіх присутніх, але раптом зупинилася, наче згадавши щось. – А можна мені востаннє поглянути на тих, з ким я була усі ці земні роки.

– Що ж…- і шаховий по черзі подивився на осяйного і рогатого – я думаю можна.

Перед душею постало вікно у палату лікарні, де на ліжечку під апаратами лежала дівчинка. Поряд на ліжку сиділа мама і плакала, тато обіймав маму за плечі, а трохи далі стояла душа 16111977. Душа 15101971 здивувалася, як вона може бачити душу 16111977, адже та в тілі хлопчика. Душа 15101971 запитально поглянула на шахового, але він показав рукою на вікно, щоб душа 15101971 знову подивилася туди. І вона побачила: маму, у якої була різнокольорова душа, яка барвисто мерехтіла; татка, в душі якого впізнала попереднього наглядача і Сашка, у тілі якого причаїлася і стиснулася від страху душа 16111977.

– Невже?

– Саме так. Після того, як ти увійшла у сірий портал, наглядач відправився на землю, відпрацьовувати свою карму і народився набагато раніше за тебе, а потім став твоїм батьком.

Душа 15101977 знову подивилася у вікно і рішуче сказала:

– Я відмовляюся від виправдання. Цим душам потрібний той, хто буде їх оберігати і допомагати відпрацьовувати карму. Я згодна.

Тут вона згадала, що казав наглядач, який тепер був татком Настуні, про те що тіло дитини втратить деякі важливі функції. «Ну й хай» - Подумала душа 15101971.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше