Глава 20

– Ну що поїхали? – приводячи в дію свій елітний танк, посміхнувся Вовк.

– А… ну… м-м… не знаю… - зазвичай я більш красномовна за Павла, але, наразі, я була схожа на мураху в лісі, яка збирала до купи крихти-слова у єдине ціле.

– Це буде такий собі робочий відпочинок, - Павло плавно маневрував «Рендж ровером», наче двопалубним судном, розсікаючи безмежні простори.

         Пропозиція Вовка м’яко кажучи не те, що мене вразила, а зненацька вбила: відбувався стрімкий розрив нейронних зв’язків у головному мозку, внаслідок чого я була повністю позбавлена управляти своїми емоціями.

 – Наталю, як тобі відомо, іноді виникають такі питання, які краще за все вирішувати у бані, навіть, сама атмосфера сприяє цьому: особливий запах дерева, природні ароматні вінички… А головне, що там будуть усі потрібні нам люди: судді, прокурори, нотаріуси та інші, ну ти зрозуміла, так?

         Перспектива світити оголеними формами мене не дуже тішила. Симпатичне обличчя Павла мені дуже подобалося, але все псував його погляд: такий розумний, пронизливий та владний. Добре, якщо це погляд друга. А якщо так на тебе дивиться Вовк, то мої очі мимоволі опускаються до низу, не в силах що-небудь відповісти.

         Так, треба діяти рішуче! Якщо я, хоч раз, дозволю Павлу втягувати мене у подібні заходи, то боюся представити, що він запропонує мені наступного разу…

– Та нікуди я з Вами не поїду! – зробила я спробу відмовитися від «суто ділової» пропозиції Вовка і від його гострого погляду, здатного пошинкувати мене, як китайську капусту, я щосили втиснулася у шкіряне крісло розкішного джипу. – До того ж, моя Єва буде не в захваті від того, що я замість того, щоб приділити час маленькому сину, буду паритися невідомо з ким…

– З Євою Павлівною вже все домовлено. В мене зовсім немає часу, щоб сидіти тут для «а поговорити?», тому їдемо без заперечень! – командним тоном промовив мій керівник, в голосі якого прозвучала обіцянка жахливих страждань та катувань, відсвічуючи полум’ям вогню, розведеного інквізиторами для спалювання відьом у випадку відмови.

         Але з якого дива я повинна слухатися цього нахабного Вовка? Він маніпулює мною, користуючись моєю добротою та безвідмовністю. Для одержання стороннього захисту, я вирішила подзвонити на гучному зв’язку, щоб увесь букет невдоволення отримала не лише я від бабулі, а й Павло, який врешті-решт візьме і відпустить мене, як султан набридливу наложницю.

– Нічого поганого не бачу в тому, щоб ти пішла у баню… – Євині слова пролунали для мене, як цитата з відомої новорічної кінострічки, яку щороку транслюють по всіх українських телеканалах.

    За півгодини ми опинилися в одному із найкращих у місті водно-розважальному комплексі. Виявилося, що у розпорядженні компанії Вовка не лише «руська» парна з великою кімнатою відпочинку, а й вся аква-зона – з басейном, водною гіркою, джакузі, інфрачервоною сауною і т.д.  Я просто ошаленіла від такої розкоші, адже тут  опинилася вперше. Правда трохи дивно паритися у бані влітку, але в нашому сучасному світі вже нічому не дивуєшся. Ось, буквально на днях прийшла парочка молодих дівчат і попросила їм розробити шлюбний договір, щоб у кожної були свої права і обов’язки відносно іншої, адже в Україні одностатеві шлюби заборонені. Тому суцільна свобода дій!!!

         Завдяки тому, що у моїй безрозмірній сумці вміщається все, що завгодно, я як раз віднайшла там свій нещодавно придбаний, суцільний із драпіруванням купальник, за який прийшлося добряче відвалити із свого і так невагітного гаманця.

         Помилувавшись перед дзеркалом у купальнику, я залишилася абсолютно задоволеною зовнішнім виглядом. На мить, мене охопила хвиля безмежної вдячності до Вовка, що він взяв мене до себе помічником, навіть встиг «подякувати» Богомолову за мене, та й ще королівський відпочинок організував. Ех, нарешті поплаваю, бо все одно до моря не доходжу, хоча й живу у курортному місті. Зараз обов’язково з’їду з гірки із радісним криком – на животі і головою вперед, як у дитинстві.

         Атмосфера банного комплексу дійсно сприяла відпочинку та активному спілкуванню. Зібралося, щонайменше чоловік сім та троє жінок, усі вони були віком до сорока, можливо деякі – трохи старші. Вовк відразу представив мене присутнім, як свого помічника, і в найближчому майбутньому – адвоката. Його слова ще більш додали мені віри в те, що мені таки дійсно пощастило зустрітися із ідеальним чоловіком.

         Зона відпочинку парної була дуже затишною, вона майже вся від підлоги до стелі була оброблена різьбленим деревом, в кутку був зроблений штучний камін, що імітував палаючі дрова у печі, а біля неї на підлозі лежала ведмежа шкура. В центрі стояв невеличкий стіл, який буквально ломився від представлених на ньому кулінарних делікатесів та алкогольних напоїв.

         Чоловіки та жінки парилися окремо, але мені одного разу вистачило відчути себе пінгвіном, що потів на екваторі і тому, коли компанія Вовка в черговий раз пішла відчути на собі хлист банного віника, я тихенько прослизнула до басейну.

         Басейн буквально вабив своєю чарівністю: таємниче мерехтів блакитними відблисками, навколо – ані душі… красота!!! Я скинула білосніжний халат і повільно спустилася по сходинках у прозору воду. Яке це щастя побути на самоті, у повній тиші.

         Проте моє блаженство тривало не довго, через декілька хвилин моє усамітнення було грубо порушене чоловічою постаттю. У воду, бомбочкою стрибнув Леонід – колишній прокурор, зараз не менш солідний суддя. Він був дуже підтягнутий та спортивної статури, і за декілька секунд  вже задоволено шкірився переді мною: