Глава 24

О шостій годині ранку мене розбудив «ніжний» дотик Павла, який граціозно вилазивши із ліжка, заплутався в ковдрі і причавив мені стегно коліном. Чому в мене не з’явився перелам тазової кістки – справжнє диво.

Події розвивалися самі собою і до середини жовтня я з Павлом встигли так багато часу провести разом, що знаючи особливості чоловічої психології вже перебувала в очікуванні охолодження та спокою. Бабуля вже не раз мені натякала, що вже слід направити наші відносини в якесь правильне русло, де буде всім зручно, почуття будуть безперебійно тліти, особливо не роздуваючись до яскравого вогню. Вже більше двох місяців я була, як «Фігаро тут, Фігаро там», ніяк не відважуючись переїхати остаточно до Павла по багатьом причинам: Єва навідріз відмовилася переїжджати, оскільки понад усе цінує свободу, при всій повазі до мого коханого, вона не хотіла з ним ділити спільний дах, бо молодь повинна жити окремо від батьків. По-друге, наявність маленького Макса потребувала постійної допомоги з боку Єви, і тому я буквально розривалася між двома вогнями: одну ніч з Євою та Максом та іншу ніч з ласкавим Вовком…

– Спи, сонечко, спи, - прошепотів мій милий, знімаючи своє коліно з мого розчавленого, як відбивна, стегна. – Ха, в тебе така смішна мордочка спросоння.

Ага це мордочка мишеня, що отримало молотком по хвостику!

– Ми сьогодні із Яріком їдемо у справах на два дні, - тихим голосом, намагаючись остаточно не збудити свою кохану, повідомив Павло. – Повернемося через два дні. Ти не хвилюйся, я самостійно приготую сніданок, пожарю собі омлет!

Щойно я провалилася у безтурботний сон, як Вовк повернувся до кімнати, щоб з’ясувати чи дійсно закінчилася зубна паста, чи є десь ще запасна, і де сховався новий кусень «Сейфгарда», бо тим обмилком вже нічого неможливо помити. Через десять хвилин Павло ніжно поцікавився, куди я сховала його яйця. Таким чином, через п'ятнадцять хвилин я пришкандибала на кухню, де прийнялася готувати йому омлет. Подумати тільки, що раніше цей чоловік тривалий час жив сам і чудово виглядав, завжди нагодований та свіжий! Проте щойно з’явилася під його боком молода та працелюбна дівчина, яку він нещадно почав експлуатувати, бо усі його навики самообслуговування дивним чином атрофувалися.

– Слухай, я ж зовсім забувся!!! – раптом вигукнув Павло і одночасно голосно чихнувши, ледве не викликав в мене інфаркт міокарда.

– Ти мене лякаєш! Що вже сталося? - витріщила я очі.

– В мене ж сьогодні дуже важливе засідання, ти маєш неодмінно там взяти участь, - протарахкотів Вовк.

– О, Господи! Знов треба брати участь без підготовки, - сумно відгукнулася я.

– Все буде чудово! Там буде наш знайомий суддя – Леонід, з яким ти здається познайомилася у бані… Коротше, я зараз тебе швиденько розповім що до чого, а ти, головне, впевнено себе веди і все буде добре! Ти ж розумієш, я із Яриком ніяк не можу перенести поїздку!

Ох! Вовк не перестає мене дивувати. Того дня, коли Ярослав Іванович вже взявся до телефону, щоб викликати поліцію, щоб нас із Євою, як злісних правопорушників забрали до відділу, то Павло назвавши одне кодове слово «Роял флеш» в мить  змінив ситуацію: господар будинку, ледве не розчавив Павла в міцних обіймах.

Як з’ясувалося пізніше, цей екстравагантний орангутанг був насправді його добрим знайомим, і до того ж колишнім цивільним чоловіком Лесі – сестри Вовка. Три роки тому, Леся та Ярік, неначе голубки злилися в екстазі, проводячи весь час разом, але, на жаль, їх щастя тривало не довго. Ярослав виявився азартним гравцем. Коли він починав грати – все навколо нього просто зникало і все втрачало сенс – кохання, прив’язаність, мрії, спільні плани на життя… Він, був як наркоман, психологічно залежний від гри у карти – шовковиста поверхня колоди карт, адреналін, що пульсує по всьому тілі та відчуття того, що увесь світ у тебе в кишені, без цього він ніяк не міг нормально жити. Спочатку Леся, як справжня вірна подруга терпіла та вірила обіцянкам Яріка, що то був останній раз. Але, окрім слів «більше ніколи» Ярослав нічого більше зробити не міг, активно розпродаючи власні квартири та автомобілі для погашення «боргу честі». Було дуже важко повірити в те, що такий серйозний чоловік, в минулому перший помічник капітана, заробивши достатньо грошей для того, щоб дозволити собі жити в своє задоволення, програв у карти майже усе своє майно. Леся, зневірившись у боротьбі з пристрастю Ярослава до азартної гри, ніяк не могла відважитися розірвати з ним усі стосунки. Павлу було дуже шкода сестру і він дуже прагнув розв’язати цей «Гордіїв вузол», але не знав як, і тут волею долі Ярік сам був змушений звернутися за допомогою до Вовка.

Стався дуже прикрий випадок: Ярослав, як раз був винен черговий «картковий» борг, але вчасно зібрати потрібну суму він не встиг, і коли повертався додому, його зустрів чоловік із розпискою і почав вимагати негайне повернення грошей із погрозою заподіяння шкоди його коханій Лесі. Ярослав почувши такі слова, в мить оскаженів і накинувся з кулаками на вимагателя, в результаті отриманих тілесних ушкоджень той знепритомнів. Пізніше стало відомо, що Ярик все ж таки «перестарався», і тепер на нього чекає суд, оскільки потерпілий начебто втратив слух. Враховуючи те, що у Павла були «потрібні» зв’язки в адвокатурі вдалося цю справу затягнути на тривалий час, призначаючи експертизу за експертизою, і в кінці кінців його виправдали за відсутністю в його діях складу злочину, бо як відомо, що закон – це павутиння, якщо в неї потрапить безсилий, то він заплутається, а якщо сильний, то розірве її і буде вільний. Після цього Ярослав вирішив повністю «зав’язати» і через власних знайомих виїхав до Америки, але проживши рік у чужій країні зрозумів, що не зможе там постійно жити, бо йому там все абсолютно чуже: їжа, менталітет, уклад життя, і повернувся до Одеси. І знов випадкова зустріч із Павлом сприяла виниененню у них спільних справ: вони вирішили відкрити яхт-клуб в одному із курортних містечок, де Ярослав буде тренувати серфінгістів та супроводжувати відпочинок на яхті в якості капітана.