Десять років потому...
– Мамочко, мамочко, – навколо мене стрибали двоє чарівних дітлахів – наші з Бодьою дітки, – ну, будь ласка, відпусти нас на канікули до тітки Лисавети! Ми будемо дружно гратися, кататися на санчатах з гори! Ну, будь ласка!
Нашим близнюкам, доньці Аніті та синові Максиміліану, нещодавно виповнилося вісім років. Вони росли тут, в Андолії, столиці Океанарії, у палаці, тут же пішли в школу, де крім всіх необхідних для життя предметів вивчали основи магії. Бували вони, звичайно, й в нашій Хатинці, і дуже любили подорожувати по відкритим мною світам. Найбільший захват у них викликала Гармонія. Адже тільки там взимку можна було вдосталь награвшись у снігу, покататися з гір на санчатах та лижах, освоїти фігурне катання на ковзанах.
Ось і зараз настали канікули, й вони знову просилися в гості до наших друзів. Вони теж виховували двох дітей, сина Андреаса, йому виповнилося десять і дочку Маріанну, їй було сім років.
Інші світи близнюки теж любили, але були нечастими гостями, навіть світ Феї Мрійниці не викликав таких шалених емоцій. Але туди я й сама їх майже не пускала, пам'ятаючи про те, що там все не по-справжньому.
Василина з Іванком теж ростили двох хлопчаків, ровесників наших дітей. А ось в Лаприконії спадкоємців досі не було.
– Гаразд, гаразд, шибеники, поїдете ви в гості до тітки Лисавети й дядькові Анхелю. Тільки, цур, слухатися! Ви знаєте, я завжди поруч і в разі чого, миттю заберу вас додому. І ще, Гавріліус піде з вами! Догляне там за вами.
Дракон дуже виріс за ці роки, став зовсім дорослим й тепер міг нас катати на своїй потужній спині. Діти дуже любили ці поїздки, від яких дух захоплювало. Чорниш теж виріс, став товстим ледачим котиськом і багато часу проводив біля каміну. А Тошка, наш милий песик, охороняв двері Хісторії. Він вже був собакою поважного віку й теж багато спав.
– Дякуємо, мамо! Ти найкраща! – вони одночасно поцілували мене в обидві щоки, вибігли з кімнати та помчали до себе збирати речі.
– Татку, ми йдемо в Гармонію! – почула я їх радісні крики в коридорі.
– Ось як? А мама вже в курсі? – здивовано запитав батько.
– Ага! – пролунав дитячих сміх, а за ним тупіт маленьких ніжок. Двері в кімнату відчинилися, і увійшов Бодя.
– Кохана, як ти? – запитав він, підходячи до мене і цілуючи в губи.
– Добре, діти закінчили навчання, зараз два тижні канікул, і вони знову хочуть їх провести в Гармонії.
– Чудова ідея! – він лукаво посміхнувся. – Хай ідуть, там у них друзі, а Анхель і Лисавета завжди їм раді, ти ж знаєш.
– Так, просто я знову буду хвилюватися за них.
– Не варто. Вони вже немаленькі й до того ж дуже слухняні дітки, – він пригорнув мене до себе. – До речі, у мене для тебе сюрприз.
– Який?
– У нас теж є півтора тижні відпочинку. Я закінчив всі основні справи. Ніяких проблем з економікою більше немає, знайшли банкіра, котрий замутив воду з рахунками клієнтів, і система знову працює як належить. Ми можемо дозволити собі відпочити. Я замовив путівку на Санторіні! Я пам'ятаю, що ти завжди мріяла побачити Грецію ...
- Коханий! - я заглянула в його очі, ще не вірячи тому, що він сказав правду, - ми їдемо до Греції, на острів?
- Так, кохана! Ти рада?
- Дуже, - я поцілувала чоловіка, - ти у мене найкращий у світі! Коли їдемо?
- Літак через два дні, з Києва.
- Ого, швидко як.
- Як зазвичай, - посміхнувся він. - Так що сьогодні відправимо дітей, а завтра вже самі їдемо відпочивати! Влаштуємо собі свято!
- Коханий, у мене для тебе теж є одна новина.
- Яка? - в його очах хлюпало здивування, змішане з острахом.
- У нас буде ще один малюк!
- Кохана! - видихнув він і, підхопивши мене на руки, закружляв по кімнаті! - Рідна, дякую тобі! Ти робиш мене найщасливішою людиною у Всесвіті!
- А ти - мене, - відповіла я, і наші губи злилися в чуттєвому поцілунку.
Ми дійсно знайшли щастя один з одним, в нашому домі панувала любов, гармонія, щастя і дуже хочеться вірити, що так буде завжди!
Anitka SunnyFeo
#1509 в Любовні романи
#368 в Любовне фентезі
#429 в Жіночий роман
кохання та романтика, попаданці в інші світи, перехрестя світів
Відредаговано: 28.03.2020