Хазяїн Вовчої пустки. Книга 1

Глава 2 (3)

Поки «гусенички» повзали і каталися по землі, так і не припиняючи лаятись, Мірана (не без допомоги магії) акуратно звільнила вовченя, яке, на її радість, не проявило агресії і лише облизувало поранену лапку. Кістка ціла, проте малюк якийсь час накульгуватиме, а це означає, що мохнатика не так вже й складно наздогнати. Тому, доки не розвіялася нестабільна магія, що утримує ворогів, треба забрати його якнайдалі.

Міра взяла малюка на руки і вже зробила кілька кроків у бік хащів, коли виразно почула гарчання. Недружнє таке гарчання, і зовсім поруч. Вона повернула голову, та так і застигла, притискаючи до грудей сіру пухнасту грудочку. У неї завмерло серце, а по тілу, тікаючи від страху, промчала череда мурашок. Руки зрадливо затремтіли, коліна теж, тому що вона дивилася в смарагдові очі самої смерті, які ще й світилися.

Захотілося проковтнути, але в горлі стояла така грудка, від якої не врятує й склянка води. Які там вона знає молитви? На думку спала хвалебна пісня Велідару і Стрігеллі, покровителям ремісників і побутових магів. Хоч щось.

Почавши молитися, Міра ні на мить не зменшувала пильності і продовжувала стежити поглядом за величезним чорним хижаком. Вона й не знала, що вовки можуть вимахати до таких розмірів. Так, не дарма ця місцевість названа «Вовча пустка».

«Напевно, вовк думає, що хочу вкрасти малюка чи образити його! – прийшла запізніла думка. – А це означає, що мені абсолютно точно гаплик!»

Мірана й сама не помітила, коли розвіяла магію, що сковувала чоловіків, зате виразно почула за спиною хрускіт: це горе-мисливці, на ходу натягуючи штани, неслися куди подалі з усіх ніг, проламуючись через чагарник. Залишивши її на поживу хижакові! Судячи з дзвону скла, мужлан упустив ліхтар, так що наскільки далеко вони дійдуть «наосліп» – ще те питаннячко.

Світлова сфера продовжувала парити в повітрі. Напевно, Міра все-таки недостатньо злякалася, щоб розвіяти і цю магію, і звір вирішив виправити такий недогляд. Він знову рикнув, тільки тепер голос вовка прокотився, напевно, по всіх околицях, змушуючи захолонути кров кожного, хто його чув. І Мірана не була винятком.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше