Глава 3 (3) від 25.08

Пасажири завозились і почали нервово перезиратися. Жінка міцніше притиснула до себе дитину, а потім, гірко схлипуючи, заголосила. Маля від таких маніпуляцій спочатку скривилося, а потім теж заголосило, вторячи матері. Аристократка, здавалося, зблідла ще сильніше (хоча куди вже більше?!) і почала бурмотити молитву Тіріну, покровителю стражденних. Літня дама охнула, але не втратила обличчя. Її чоловік не дозволив собі і цього, лише сильніше стиснув руку дружини. Інші чоловіки виражали емоції стриманими лайками, які проривалися крізь стислі зуби, і чомусь перевіряли зброю, хоча вона й так напевно була готова до бою.

Шум зовні наростав, як і паніка серед мандрівників. Міра теж була далеко не в захваті від того, що відбувається, але намагалася не піддаватися загальному настрою. Вона згадала пару заспокійливих заклинань, які зазвичай використовувала перед іспитами, щоб руки не тремтіли і голова мислила ясно, і активувала на присутніх. Схлипування стали тихішими, молитва менш фанатичною, та й дитина тепер лише слабо попискувала.

Побачивши, що погляди людей прояснилися, Міран зібралася обговорити план дій, але її випередили.

– Не нервуємося і виходимо по одному! – пролунала чиясь команда. Голос був упевненим та сильним. Легкий північний акцент не заважав розуміти його власника.

«Розбійники?!» – подумалося Мірі.

Пасажири знову запанікували, явно не знаючи, що робити. Щур протиснувся до дверцят, мало не заїхавши Мірі ліктем в обличчя, і про щось зашепотів із Гамлоу. Потім до них приєднався мужлан. Активувавши підслуховуючі заклинання (це було не зовсім етично, але в даних обставинах абсолютно необхідно), Мірана встигла зрозуміти, що вони збираються прориватися з боєм. Затія їй не сподобалася. Спочатку потрібно хоча б приблизно оцінити сили супротивника, а не безглуздо лізти на рожен.

– Усім вийти! – сказав інший голос, різкіший. – Чи вам допомогти?

Часу на роздуми не лишилося. Невідомі стали оточувати диліжанс.