Глава 8 (2) від 28.08

Міра думала, що не дочула, настільки неймовірним було те, що вона почула. Їй і раніше говорили компліменти (у чомусь щирі, у чомусь удавані), але ще ніколи в житті вона не відчувала від себе самої такої віддачі. У грудях розтеклося дивне тепло, і навіть серце на мить защеміло. Подібна реакція на чужі слова була новинкою. Адже він зовсім не захоплювався її зовнішністю, не співав хвалебні оди голосу чи точеній фігурці. Рікдар помітив саму суть, яку вона намагалася нікому не показувати, тому що жінці не личить поводитися «по-чоловічому» і вплутуватися в битви. Функцію захисника зазвичай виконує саме чоловік.

– Мабуть, я виглядала безглуздо, – пробурмотіла вона. – Одна проти трьох чоловіків…

– Ти виглядала… – він зробив невелику паузу, – як мати, яка захищає дитинча. Хоча це була зовсім не твоя дитина. Думаю, своїх власних ти захищала б із іще більшим завзяттям. Подібна поведінка може здатися смішною лише дурню.

Та що ж таке діється, га? Адже він не сказав нічого особливого, але чергова хвиля тепла затопила серце. Напевно, це через те, що його похвала не носила в собі елемент лукавства чи хибних лестощів, коли жінці намагаються запудрити мізки і затягнути в ліжко. Перевертень чесно заявив про свої наміри і оцінював її людські якості, а це значно важливіше визнання.

Мірана жахнулася, що він так легко зміг зачепити якусь чутливу ноту в її серці, тому спробувала повернути думкам ясність і не піддаватися «солодким промовам» господаря замку.

– У мене є право відмовитись від ритуалу? – якомога стриманіше поцікавилася вона.

– Є.

«Справді?»

– І що станеться, якщо я буду проти? – тканина спідниці під пальцями все ж тріснула.

Рікдар якийсь час мовчав і лише випивав її душу своїми запаморочливими очима, але потім таки відповів:

– Я тебе відпущу, а мої підлеглі допоможуть залишити пустку.

«От так просто? Не може бути!»

– І все?

– Ні, не все. Цим рішенням ти поставиш під загрозу життя людей, які були з тобою, – промовив «вовк» абсолютно безпристрасно. Тобто поблажливості точно не буде.