Глава 9 (3) від 29.08

– Я, Мірана... Сіроока (вона і сама не зрозуміла, чому сказала не власне прізвище, а прізвисько, винайдене ватажком), клянуся виконати обіцянку, дану Рікдару, ватажку сутінкових вовків. Я добровільно візьму участь у ритуалі ініціації і надам необхідну допомогу, якщо це буде в моїх силах.

Перевертень опустив погляд на їхні сплетені руки, і Мірана теж нарешті змогла відвести від нього погляд і постежити за запечатуванням клятви. Тепло посилилося, і тепер сріблясті потоки магії охопили їх зап'ястя, наче багатошаровими браслетами, спаюючи одне з одним, потім спалахнули і зникли.

Мірана перевела подих. Усе скінчилося. Тепер її з Рікдаром пов'язують непорушні чари, і цілий тиждень вона перебуватиме у повній його владі. Знати б, як він цією владою скористається... Але люди врятовані, тому їй нема про що шкодувати. Окрім свого загубленого життя.

Міра спробувала вивільнити руку з чіпкої хватки ватажка, проте той не поспішав випускати дівочу долоню. Натомість він переплів її пальці зі своїми. Це було настільки інтимно та хвилююче, що до щок Мірани прилила кров, а дихання збилося. Вона дивилася на золотий ланцюг брюнета, не наважуючись підняти очі вище, і серце поступово прискорювало свій біг. Від чоловіка йшов аромат лісу та свіжості, яка зазвичай буває після дощу. Дивне поєднання для перевертня.

– Подивися на мене, – попросив він. Саме попросив, а не наказав!

Міра глитнула і виконала його прохання, хоча об її щоки в цю мить напевно можна було обпектися. По обличчю «вовка» почала розповзатися якась надто задоволена усмішка, а в очах запалилося торжество.

«Що таке? – захолола Мірана. – Мене заманили в пастку?»

Вона гостро відчула каверзу і смикнулася, намагаючись вивільнитися.

«Невже клятва виявилася з подвійним дном?»

Проте мимовільну полонянку ніхто не відпустив. Натомість ватажок, гіпнотизуючи поглядом, підніс її руку до губ і приклався до тильної частини долоні, після чого шкіра там засвітилася сріблом, а по тілу Мірани пройшла тепла хвиля:

– Вітаю, Міро, ти успішно пройшла перевірку.

Серце впало кудись униз.

– Яку ще перевірку?