Глава 10 (3) від 31.08

– Ви казали…

– Звертайся до мене на «ти», – перебив він. – Я не звик до столичного викання.

– Гаразд, спробую. Ем-м-м… Т-ти… говорив про мої магічні знання… – плутано почала Міра. – Так, я справді не новачок, але… я не дуже сильний маг, лише побутовий. Ви всі набагато сильніші за мене. Чи справді я зможу хоч чимось вам допомогти?

Ватажок примружився, і в його смарагдових очах заграли смішинки:

– Я спеціально нічого не сказав, поки не почув твою згоду.

– Чому ж?

– Щоб подивитися, наскільки ти безкорислива, – промовив вагомо і з розстановкою. – І я в тобі не помилився: ти погодилася заради добробуту чужих людей і без зиску для себе. Тож заслужила на нагороду!

«О Боги, це теж була частина перевірки?!»

Але нова хвиля роздратування відійшла на другий план, а в серці спалахнула раптова радість, як у маленької дівчинки, якій пообіцяли подарунок за відмінне навчання.

– І… що це за нагорода? – схвильовано поцікавилася Міра.

Ватажок глянув на неї з усмішкою, яка виглядала несподівано привабливо на його мужньому обличчі. Мабуть, він не менше любить роздавати подарунки, ніж вона їх отримувати.

– Після ритуалу я стану набагато сильнішим. Але й ти також! Зі «звичайного» побутового мага ти перетворишся… – перевертень замислився. – А от на кого саме, дізнаємось у ніч повного місяця. У тобі прокинуться сплячі здібності, і після цього ти будеш не набагато слабшою за нас і точно зможеш допомогти.

«Ого-го! А це вже дуже цікаво. Невже в цій непростій ситуації для мене теж буде щось хороше?»

Якщо Мірана стане сильнішою, можливо, і сама зможе успадкувати справу батька. Тоді їй точно не обов'язково виходити заміж за Грегоріана, і він знайде собі пару до душі. Але спочатку треба буде відшукати тата, а особисте життя… Що ж, це поки що не на часі.

– Ну що, укладемо взаємовигідний союз? – лукаво блиснув очима Рікдар, наблизився до неї і простягнув відкриту долоню.

– Укладемо, – щиро всміхнулася Міра і, підвівшись, накрила його руку своєю, як завжди робили люди, коли хотіли закріпити словесну угоду. А магічної вони і не потребували, досить і тих присяг, які вони одне одному вже дали.