Глава 14 (1) від 10.09

Пробудження вийшло хвилюючим. Міра відчула на собі чийсь погляд і розплющила очі, а потім кілька миттєвостей вивчала обстановку, щоб зрозуміти, де знаходиться. Згадавши перипетії вчорашнього дня, вона подивилася в зацікавлені блідо-блакитні очі Таліли, яка сиділа на краю ліжка і вивчала сплячу гостю.

– Хм, і що ж тобі таке цікаве снилося… – задумливо промовила дівчина. – Вибач, не хотіла розбудити… Точніше, хотіла, але не знала, як би це пом'якше зробити, щоб не налякати. А тут ти й сама прокинулася.

– Так, я вже прокинулася, – нейтрально відповіла Міра, намагаючись приховати збентеження, і запитливо подивилася на сестру Рікдара.

Та натяк зрозуміла і з усмішкою повідомила:

– Рік прислав мене, якщо раптом тобі потрібна допомога. Ти зараз його обраниця, отже, і мені як сестра. Завжди хотіла мати сестру, але мені дістався черствий старший брат.

– Ну чому черствий? – не встигнувши себе зупинити, заперечила Міра. – Просто він дуже відповідальний.

В очах дівчини запалилися веселощі.

– Он як, ти його вже захищаєш. Це точно кохання! – кивнула вона.

Мірана розгубилася і спробувала розвіяти непорозуміння.

– У нас із твоїм братом просто угода. Договір. Ваш ватажок справді відповідальний, йому ж треба дбати про зграю.

– Справжні слова закоханої жінки, яка заплющує очі на недоліки обранця, – Ліла поважно підняла вказівний палець. – Вони всі мене вважають маленькою дівчинкою, а я, щоб ти знала, помічаю те, на що інші не завжди звертають увагу. Ось так!

Міра вирішила їй підіграти. Ну, і заразом з'ясувати, що ж такого цікавого вдалося роздивитися пустотливій сестричці ватажка.

– Як цікаво… Ти, мабуть, помітила щось справді важливе.

– А то! – підняла носик «вовчиця». – Не всі тобі раді, Міро, – з її обличчя раптом зник грайливий вираз, і воно стало на диво серйозним. – Декому ти своєю появою перейшла дорогу. Але мені подобаєшся, тому я триматимуся до тебе ближче. А то хто зна, що може статися…

«От і повернення у реальність. А то все йшло якось надто гладко».

Мірана поглянула на дівчину по-новому. Її легковажність і дитячість виявилися наносними, приховуючи особистість, що досить рано подорослішала. Навіщо вона ламає перед сім'єю комедію, було неясно, але видавати секрет нової подруги Міра точно не збиралася. Жіноча солідарність і таке інше.

– Дякую, Ліло. Нехай інші кажуть, що хочуть, але мені подобається твій легкий характер. Я була єдиною дитиною в сім'ї, тому буду рада вважати тебе сестрою.