Глава 18 (2) від 23.09

– Вибач, Ріку, здається, я погарячкувала, – хоча мати вибачалася, почуття провини в її погляді було на денці.

– Що таке? – зітхнув Рікдар і втомлено потер скроню.

– Ми сьогодні розмовляли з Мірою і я… – почала була вона і замовкла, ніби добираючи правильні слова.

– Що?

І чому в нього такі нерайдужні передчуття?

– Ми говорили про твою мітку… – багатозначно сказала вовчиця. – І розмова плавно перейшла на вовченят… ем, дітей…

– Ма-а-мо! – він мало не схопився з крісла, проте вона його зупинила.

– Ну що «мамо»?! Ми так довго чекали на твою обраницю, от я на радощах і не стрималася.

Ватажок вилаявся крізь зуби, але потім вибачився перед батьками.

– Що ж ви… – він прикро цокнув язиком і скуйовдив волосся. – Я ж казав, що Міра і без того всіх нас боїться. Вона тепер мене взагалі до себе не підпустить!

Мати сіла на підлокітник і заспокійливо поклала руку на його долоню:

– Ще як підпустить! Думаєш, не знаю, що було між вами в саду?

– Та що ж це за будинок?! – смикнувся Рік, але руку в матері не забрав. – Ніде не усамітнитися!

– Тільки в твоїх покоях, любий, – вона лукаво блиснула очима.

Він глянув на батька, але той вдавав, що його взагалі немає в кімнаті. Та це, мабуть, змова!

– Тепер зрозуміло, чому Міра завела цю дивну розмову про те, як ми народжуємося, – зітхнув ватажок.

– А, ну так. Я їй казала, як було б добре потримати на руках пухнасті грудочки, а вона вся зблідла, – повідомила матір.

Рікдар все ж таки вивільнив руку і нервово пройшовся по кімнаті:

– Знаєш, мамо, у мене відчуття, що ти хочеш не наблизити її до мене, а відштовхнути!

– Зовсім ні, – незворушно заявила вовчиця. – Якщо вона залишиться з тобою, то має прийняти і твою другу сутність. Я не хочу, щоб Міра потім злякалася, тому намагаюся підготувати її наперед. Ми, жінки, не любимо несподіванки та сюрпризи такого роду.

– Батьку, а ти чого мовчиш? – роздратовано глянув на нього Рік.

– А я не мовчу, – озвався той. – Я теж сьогодні розмовляв із Мірою, поки ти з Ройсом балакав. Вона без матері росла, їй потрібна сім'я, а в нас велика і дружна родина.

«Ну точно, змова!»