Глава 18 (3) від 24.09

Ватажок звів очі до стелі. Що ж це таке робиться, скажіть на милість?! Він доклав стільки зусиль, аби не сполохати пташку, яка, дякувати долі, несподівано потрапила до їхньої оселі, а вони…

– Та вона, швидше, втече кудись подалі від такої великої і неспокійної сім'ї, а не залишиться! Не можна на неї так тиснути! – різкіше, ніж збирався, сказав він, але потім знизив оберти: батьків Рік дуже поважав і не хотів образити необережним словом.

– Та хто ж тисне? – скинув брови батько. – Ми просто сказали, що їй тут завжди раді, і вона може залишитися. Тепер Мірі є про що подумати.

– Угу. Про те, як скоріше від нас втекти, – буркнув Рікдар.

– Ріку, хлопчику мій, – мати казала тим тоном, яким переконувала його в дитинстві не пустувати. – Мірана вже доросла дівчинка, набагато доросліша, ніж ти думаєш. Її душа ще незаймана, тому вона поки не розуміє, що з нею відбувається. Але Міра на тебе реагує і теж відчуває в тобі пару, це безперечно. А бачив би ти погляди, які вона на тебе кидає. Їй просто потрібно трохи часу, щоб розібратися в собі. Ми з батьком більше не втручатимемося, вирішуйте все між собою. Однак я ставитимуся до неї як до дочки: нехай відчує материнське тепло.

– За це дякую, – кивнув він і трохи розслабився. Все-таки вміє мати знайти потрібні слова. – А з рештою так, ми самі розберемося. Але вам потрібно бути готовими і до того, що Міра може поїхати.

– Ну що ж таке, Ріку?! Більше оптимізму. Я хочу онуків! – ця заява пролунала у жартівливій формі, але очі вовчиці не сміялися.

– Так, так, я знаю.

– Рікдаре, сину, – мовив батько. – Чоловік стає цілісним, коли знаходить призначену йому жінку. І якщо тобі пощастило зустріти справжню пару, зроби все, щоб її не проґавити!

Рік був неймовірно радий підтримці батьків і тому, що вони готові прийняти в зграю людську дівчину, хоча до цієї раси не мали особливого тепла (і в них були на це підстави!). Якщо все складеться добре і вдасться відшукати батька Міри, у них справді може вийти чудова родина.

– Я зроблю. Обіцяю! – твердо сказав він, а слово своє Рікдар тримав завжди.