Глава 20 (1) від 01.10

Після прибуття до замку весь загін пройшов через низку цілющих заклинань, які остаточно прибрали неприємні наслідки зустрічі з монстрами. Мірана теж отримала свою порцію і стала почуватися цілком стерпно, а тому не пошкодувала побутових чар, щоб упорядкувати пошкоджений і заляпаний кров'ю одяг хлопців з патруля.

Перед обідом вона розібралася з новими речами і в непоганому настрої зустріла Талілу, яка виявила бажання її провести. Дівчина хоч і була молодшою ​​на сім років, але при спілкуванні це майже не відчувалося. Всю свою легковажність вона залишала членам зграї, а з Мірою була цілком серйозною та цікавою співрозмовницею, хоча іноді все ж таки підкидала колючі або жартівливі репліки.

– Мій брат зовсім тебе заганяв, – несхвально хитнула головою білявка. – І навіщо тягає дівчину лісом? Ти ж не вовчиця, він має це розуміти! Невже не знайшов іншого місця для побачення?!

– Для якого ще побачення?! – посміхнулася Міра. – Ми взагалі-то серйозною справою займаємося!

– Серйозними справами у спальні займаються, – відмахнулась Ліла. – А це…

– Припини свої жарти! – зніяковіла Мірана. – А то я подумаю, що ти не розумієш усієї небезпеки, яку несуть у собі пастки.

Посмішка в блакитних очах співрозмовниці згасла:

– Та розумію я все! Тому й не схвалюю, що ти блукаєш лісом з цілою юрбою самців.

– Як ти знаєш, я пов'язана лише з одним із них. А вже він мене образити не дасть! – твердо сказала Міра і здивувалася власній упевненості у цьому питанні.

– Дякую, – «вовчиця» несподівано міцно потиснула її руку.

– За що?

– За те, що віриш Ріку. І що на це погодилася. Що б я тут про нього не говорила, це так, сестринські жартики. Він дуже добрий, правда, – переконливості дівчині було не позичати.

Мірана всміхнулася:

– Вірю. І знаю. Інакше б не погоджувалася.

– Тоді тримайся за нього і нікому не віддавай! – приголомшила «сестриця».

– А на нього тут багато претенденток? – питання прозвучало напрочуд різко.

– Так, є дехто... Хлопець він видний, гарний, сильний. І добрий. Хоча всім їм не тільки Рік потрібен, а і влада, – трохи знизила голос Ліла. – А ти не така.

– Це точно, я дійсно не така: на місяць не вию, хутром не обростаю, – Міра спробувала перевести розмову в жарт, щоб розвіяти неприємні осад.

Дівчина посилено закивала:

– Так. І сире м'ясо не їси!

– Бр-р-р. Навіщо ти сказала, – Мірана скривилася. – Обід же.

– Ой, невдало пожартувала, вибач.