Хазяїн Вовчої пустки. Книга 1

Глава 20 (2) від 03.10 (1)

У лабораторії все пройшло так само, як учора. Перевертні намагалися розплутати ворожі заклинання, але нічого не виходило. Хоча на обличчі Ріка читався оптимізм: він найближче підібрався до розгадки.

– Нічого, завтра знову спробуємо, та й післязавтра також, – підбадьорив він інших. – Продовжуватимемо, поки не вийде.

– Або поки нас не завалять цією гидотою по саму маківку, – роздратовано буркнув Кайлар.

– Невже взагалі нічого неможливо зрозуміти? – поцікавилася Міра. – Може, є хоч якісь зачіпки?

– Деякі є, – кивнув Рік.

– О, і що там? – надихнувся Ройс.

– Плетіння схожі на ті, якими володіють саймарські маги.

– Виходить, ці кляті люди зазіхнули на наші копальні?! – довбанув кулаком по столу один із перевертнів. – А нас хочуть передавити… як диких звірів?

– Не поспішай з висновками, – зупинив його ватажок. – Не думаю, що тут все так просто. Намагатимемося розплутати заклинання до кінця.

Міра відчула холодок, що пробіг по спині. Якщо саймарці справді вирішили потіснити перевертнів з їхньої землі, значить, незабаром тут може вибухнути справжня бійня. І, що зовсім парадоксально, Мірана була не на боці людей. Думати, що ось цей патлатий здоровань або он той хлопець, що вічно всміхається, можуть загинути, захищаючи свій будинок і сім'ю, було нестерпно.

Ні, не можна допустити такої дикості! Перевертні спокійно живуть на своїй території, першими не нападають, а їх хочуть винищити заради якихось копалень?! До речі, треба з'ясувати, що тут у них за рудники і звідки у господарів стільки грошей на дорогий одяг та загальне утримання замку. Землі бідні, а запаси явно не обмежуються тим, що можна виростити самостійно. Хоча при замку є і господарство, і домашня живність.

 

– А можна поцікавитися, що у вас за рудники? – залишившись наодинці з ватажком, почала допит Міра. – Чи це закрита тема?

– Зовсім ні, – хитнув головою він. – Як ти розумієш, пустка не дарма називається «пусткою». Зараз тут згубне місце і ми полюємо далеко не кожен день, щоб поберегти тих небагатьох тварин, яким вдається тут існувати і розмножуватися. Вижити допомагає торгівля. Нам пощастило: недалеко є копальня з талеітом. Ми продаємо його за дуже гарною ціною, тому похвалитися артефактом із талеітом може далеко не кожен. Ні саймарці, ні рандарці не мають таких родовищ.

– Так, я взагалі про нього не знала, доки сюди не приїхала, – погодилася Міра.

– Плюс у нас є рудники з дорогоцінним камінням, у тому числі й зі смарагдами. Їх, як тобі відомо, використовують і в артефакториці, і в ювелірній чи збройовій справі. Ось такий своєрідний дар Богів: родовища ніби компенсують безплідні ґрунти.

«Так ти у нас, виявляється, завидний наречений… От і зайве підтвердження, чому на тебе зазіхають всілякі жадібні до розкоші самки», – з незрозумілим роздратуванням подумала Міра.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше