Глава 23 (1) від 13.10

Після обіду Раміна запропонувала Мірі взяти участь в облаштуванні замку. Мірана, у якої руки свербіли помагічити, із задоволенням погодилася.

– Це Циріна, Заліна та Ніта – представила жінка трьох дівчат. – Вони допомагають мені в господарстві.

– Як ви знаєте, я Міра. Рада знайомству.

Циріна, жовтоока красуня з волоссям чорно-сірого кольору, стримано кивнула. Заліна, шатенка з жовто-зеленими очима, лише мигцем прикрила повіки на знак вітання. Обидві були в гарних сукнях та з витонченими зачісками.

«Так, здається, ці дві чарівниці не дуже мені раді. І взагалі, чого це вони вирядилися, ніби на звану вечерю?!»

Ніта трохи відрізнялася від одноплемінниць і куди більше підходила для занять прибиранням, навіть при тому, що вони забираються діяти не мітлою і щіткою, а за допомогою магії. Її сукня та зачіска були простішими, трималася вона не так пихато, та й зовнішність не виділялася особливою яскравістю: попелясте волосся, світло-зелені очі й не дуже виразні риси обличчя. Здається, ця дівчина належить до так званих «низькорангових» вовків.

І закипіла робота... Мірана намагалася ігнорувати дівчат і просто насолоджувалася тим, що робила. Пил був прибраний, поверхні блищали, фарби гобеленів знову набули яскравості, і петлі більше ніде не рипіли. Резерв завдяки сприятливому впливу талеіта був знову сповнений, тому вона навіть не втомилася.

– Хм… А в тебе непогано виходить… – зволила звернутися до неї Циріна.

– Просто це моя спеціальність, – знизала плечима Міра.

– Еге ж, грамотні заклинання, – зі знанням справи кивнула Ніта.

– Так, пил витирати – це тобі не бойові заклинання створювати. Тихо, спокійно… і нудно, – скривила милий ротик Заліна.

– Зате безпечно, – парирувала Мірана. – І руки-ноги цілі, й обличчю ніщо не загрожує.

– Дівчатка, дівчатка, ми ще не завершили, – вгамувала назріваючу напругу Раміна. – Нас ще сад чекає і дворові будівлі.

Здається, мати Рікдара і справді любила все контролювати, інакше навіщо «вовчиці» її рівня займатися побутом?! Це цілком можна було б доручити комусь із підопічних. Але ні, вона особисто оцінювала та перевіряла якість зроблених робіт, ніби мати, яка хоч і довірила щось дітям, все одно невідступно стежить за їхніми стараннями. Як не дивно, Мірану це не напружувало. Вона була впевнена і в собі, й у власних вміннях, тому розслабилася та отримувала задоволення від процесу, попутно вирішуючи, як зробити обстановку кращою і більш затишною.

– З тобою займатися прибиранням набагато легше, – наблизилася до неї Ніта, коли вони за допомогою магії пололи бур'яни і підрівнювали кущі.

Звичайно, маг-природник зробив би все набагато краще, але й Міра непогано впоралася.

– Дякую, – вона глянула на «вовчицю», яка виглядала цілком щирою, і продовжила упорядковувати клумбу.