Глава 24 (1) від 19.10

Міра напівлежала в обіймах Рікдара і відчувала під щокою вологу тканину.

«Боги, який сором! Я завжди намагалася бути сильною, а тепер залила його сльозами».

Але було так добре притискатися до грудей «вовка», відчувати делікатні дотики його рук і запах, що вже став рідним. Активувавши декілька заспокійливих заклинань, вона поступово прийшла до тями, припинила схлипувати, почала дихати рівніше і витерла мокрі щоки.

– Я тебе затопила, – зніяковіло промовила Мірана і висушила йому сорочку.

– Аби на користь, – відгукнувся він, але чомусь не поспішав її відпускати, і вона з цього приводу абсолютно не засмучувалася.

Негучний стукіт у двері перервав ідилію. Ватажок зітхнув, підвівся з підлокітника і сів за письмовий стіл, а потім дозволив візитерові увійти.

У кабінет завітав Ройс та уважно вивчив спочатку обличчя Рікдара, а потім і Міри.

– Ну що, які новини? – запитав він. – Все погано? У тебе очі на мокрому місці, – послав їй комплімент.

– Все «ніяк», – ватажок запустив п'ятірню у волосся і трохи помасажував голову.

– Ну, «ніяк» все ж таки краще, ніж «погано», – зауважив шатен.

– Угу, оптимізм наше все, – хмикнув Рік.

– Там хлопці питають, чи прийдеш ти до лабораторії…

– Скажи, що ми зараз будемо.

Коли Балагур вийшов, Мірана використала трохи косметичних чар, щоб приховати сліди сліз.

– Ну як? – поцікавилася вона у «вовка», ніби він був її подружкою і вони за компанію збиралися на якесь свято.

– Все добре, ніхто нічого не помітить, – Рікдар допоміг їй підвестися з крісла, звично взяв за руку і повів розгадувати чергові пастки.

Вони провозилися до темряви, але повністю розплутати вузол заклинань не вдалося. Рікдар намагався знову і знову, так і так, але нитки не хотіли піддаватися.

– Все-таки нам потрібен майстер-артефактор, – втомлено зітхнув він і заплющив очі, щоб зарядитися енергією талеіту.

«Маг-артефактор».

Роздуми про дивне зникнення батька накотили з новою силою. Вона так сподівалася, що люди Ріка його знайдуть і привезуть. І тоді їм можна було б зовсім нікуди не їхати і залишитись тут…

Стоп! Про що вона взагалі думає?! Рікдар попросив її допомогти з ритуалом, а не пропонував оселитися в замку. І нехай пролунали фрази «Після виконання ритуалу ти вільна чинити так, як тобі заманеться» і «Чи станеш ти тут господинею, залежить тільки від тебе», це зовсім не означало «Залишся зі мною». І не треба нічого собі надумувати! Ну ходили за ручку (адже в лісі небезпечно!), ну обіймалися в кабінеті («вовк» усього лише її заспокоював), все в рамках пристойності. А у Міри наречений є (нехай і майже колишній), який, між іншим, чекає на її приїзд. Але вона тут застрягла на цілий тиждень (або навіть більше). Загалом, поки питання з Грегоріаном не вирішиться, думати про влаштування особистого життя недоречно.