Роздiл 5

Соня

Запитала і затамувала подих...

- Я згоден стати твоїм хлопцем, Софія, - Ваня сказав урочистим голосом.

Ура-а-а!

У мене вийшло ботана умовити.

Камінь упав з плечей і гепнувся під ноги.

- Дякую! Дякую! - заверещала від радості. - Місяць до ліги швидко пролетить.

Ой, щось йому стало погано, повітря ротом ловити почав.

- Цілий місяць? - перепитав він здивовано.

- Якщо точніше, півтора, але це не настільки важливо, - йому нема про що турбуватися. - У мене дуже простий і легкий план. Майже все продумано.

Я поспішила заспокоїти нового хлопця. Проблема з Артуром залишиться, але вже не настільки серйозна. Доказ є тепер. Стоїть поруч зі мною приголомшений.

- Зараз беремося за руки і йдемо в універ. Якщо побачимо баскетболістів, почнемо прикидатися, що балакаємо про найприємніше.

Взяла Ваню за руку і потягнула до входу через студентський двір. Сама себе розхвалювала по дорозі. Яка ж я молодець, як круто додумалася на роль тимчасового хлопця зв'язатися з ботаном.

Ваня буде мені допомагати.

Робити, що попрошу.

І навіть не подумає, претендувати на орден.

Тихий, скромний і нешкідливий ботан. Ось, хто мій тимчасовий хлопець.

- Коли я влітку був в експедиції, бобер мені за пазуху стрибнув і футболку порвав. Ледве відчепив від себе.

- А?

До чого це?

- Ти ж сама просила про приємне говорити, - Ваня хитнув головою вперед. - Там баскетболісти. Цілим стадом.

І правда. Пасуться біля входу, а капітан на нас дивився. Більше не запитає, де я нового хлопця втратила.

- Бобе-ер кажеш? - притулилася міцніше до тимчасового хлопця, посмішку на обличчя натягуючи. - Треба ж яке чудо сталося. Ідеальна зустріч! Ось же пощастило мені про це дізнатися.

Свою версію «приємного» вирішила на інший раз залишити. Не можна збивати ботана з пантелику. Те, що не здригнувся і продовжує за руку тримати, вже ого-го для нього. Сміливішає на очах.

- Потім гадюка вкусила, - приємності від Вані тривали далі, - Зараз згадав ще дещо. У змії були зелені очі як у тебе, Софія.

Нічого собі порівняння.

- В житті кращого компліменту не чула, - проходячи повз стада, воркувала з тимчасовим хлопцем.

- Соня, почекай, - вліз перед самими дверима Артур, півкроку залишалося. І дивно, що зi своєю отарою ще не напав.

- Ми поспішаємо, хіба не видно? - притулила голову до плеча Вані, - Ще поцілуватися треба встигнути.

- Ще що? - завив колишній гад.

- Поспішати, щоб цілуватися. Спочатку одне, потім інше, - як Ваня вміє, для тупих розжував.

Артур змахнув руками, рот роззявив...

Бух!

Двері розчинилися різко в нашу сторону. І знесли Артура з ніг, прямим ударом в спину.

- Кому там руки зайві?!

Ну, ми час не витрачали, переступили капітана з лайкою. І зі студентами, які від страху відразу ж передумали виходити, вирушили на поверх ветеринарів.

Перед тим, як розійтися, я запропонувала обмінятися розкладами і номерами телефонів.

- Ось, тут все є, - Ваня тут же простягнув мені лист з роздрукованої інформацією. Як знав, що попрошу.

Треба ж які ботани відповідальні...

- Це ти для мене підготував заздалегідь? - ну, я, звiсно, здивувалася.

Думала, він сумнівався до останнього... А тут, така підготовка чітка.

- Так, тепер ти знаєш, де мене шукати, Софія. Давай свої контакти.

І руку простягнув за моєю підготовкою.

Ем-м... я хвилину тому тільки подумала спитати.

- Зараз тебе сама наберу і номер дізнаєшся, - ввела цифри і почала слухати гудок.

Ваня, найчастіше зібраний, серйозний, але зараз сміятися почав, мені за спину дивлячись. Знаки туди незрозумілі показував.

Невже я щось зробила смішне? Номер не переплутала, перевірка підтвердилася. Чого він, питається?

- Ва-аня, ти що спеціально її привів? Умовив? Аби нам показати?

До нас підлетіла блондинка, відтягуючи на себе мого нового хлопця.

Караул, що робиться!

Крадуть ботана серед білого дня.

- А ну, не лізь до чужого хлопця, - потягнула хлопця за рукав на себе, рятуючи свій план. - Ми зустрічаємося з Ванею. Нещодавно одній губатій врізала рюкзаком, і по тобі не промахнусь.

З таким трудом умовила. Не віддам!

- Думаєш, якщо стала Міс, так все можна, - з іншого боку насувалася пекуча брюнетка, мружачись загрозливо. - Нас не залякаєш рюкзаком. Разом з короною на купол закинемо. Навіщо до нашого Вані причепилася?

- Соня, ми не проти тебе, але нашого друга і однокурсника в образу не дамо, - останньої висловилася знайома мені, Ангеліна. Так розумію, найспокійніша в трійці, інші дві, помітно не в собі.

- Дівчата, заспокойтеся. Софія і я, ми разом тепер, - мій (а не божевільних дівок) ботан, розрулити спробував.

- Коли ви встигли? Ще на минулій нашій зміні її і близько не було.

Де Ваня працює поки не знаю, але напарниця точно мене не злюбила. Косилася з підозрою, ніби здогадувалася, що я ботана прикриттям зробила.

- Якщо будете сильно цікаві, кожній щеплення в ніс зроблю, - розгорнув Ваня трійцю, - А тобі, Даша, ще й у язик.

- Я-то тут при чому? Це Міс сильно дивна, - брюнетка на мене звалити вирішила, показуючи в мою сторону кулак.

Спостерігаючи з боку, побачила помітну різницю. З ними Ваня вів себе по-іншому. Спокійно, не напружувався, як зі мною. Ще не губився в словах. Риси обличчя його пом'якшилися, і ледве сміх намагався стримувати.

Турботлива трійця йому точно ближче.

А я для них звалилася як... Ну так, все i так є.

- Дівчата, я нічого проти Вані поганого не зроблю, - перша пішла на примирення.

Сподіваюся, що у Вані немає іншої групи підтримки. Турботливі однокурсниці, вартi й десятьох.

- Я ж вам казала, Соня хороша, - з теплотою прийняла Ангеліна, киваючи мені.

- Нехай спочатку доведе, що не погана, - Даша дала мені шанс.