Роздiл 10

Ваня

Після вихідних я прибув в універ в самому рішучу настрої. Костюм вже не одягав. Замість очок звикав до лінз. І найголовніше! Приготував знак, той самий, перед штурмом Міс.

Тягнути не став, на зупинці відразу і вручаючи.

- Вань, це кому? Мені-i-i?

Софія поплескала очима пару раз, придивляючись до протягненого знаку. Можна подумати, що поруч з нею ще три дівчини стояли, і кожна гадала-думала, ну кому ж це, кому.

- Тобі, Софія ... Подобається?

Фух.

Взяла. Розглядає. Подив не минув, але хоч інтерес додався.

Навіщось же чіпає Міс пальчиками пелюстки ніжно-рожевого лотоса, оформленого в букет з кошика. Схилилася над квіткою, вдихаючи тонкий аромат, а я милувався потай своєю тимчасовою дівчиною. Слово «своєю» більше в мріях, отримати в будь-який момент:

«Дякую, Ваня. Твоя допомога вже не потрібна », - стане тим самим стусаном, про який мене попереджали Хижаки.

- Мені дуже подобається. Ніколи ще таку гарну квітку в руках не тримала, - захоплено зізналася Софія.

Слава носорогам! У мене навiть відлягло.

- Представив тебе і захотілося найнезвичайнішу вибрати квiтку.

Так і є. Перейнявся серйозно.

У квітковому трохи не збожеволів, поки мене продавець строкатими букетами завалювала. Ніс втратив нюх, в очах рябіло. В голові стукало, що дівчата люблять оригінальні знаки. Ну-у, ось. У моєму районі нічого оригінальніше не знайшлося.

- Дякую за чудовий квітку, - пригорнула до себе кошик Софія. - Але чому ти мені його даруєш? Свята начебто немає... І це я тобі повинна за допомогу, а не ти мені.

- Тимчасові хлопці так роблять.

Що ще я міг сказати?

А ні, не все. Знак другий в рюкзаку залишався.

Зволікати не можна, поки бараняче стадо з капітаном не заважає.

- Ось ще тобі, Софія. Не все ж нам кроликів годувати.

Витяг з рюкзака коробку тих самих цукерок, з якими Артур мене дратував, заманюючи Міс на свою сторону.

Тепер вона взагалі обімліла. Зрозуміти не могла, чому я став раптом уважним. Звідки в мені замашки джентельменськи прокинулися.

- Таким і був, ти мене погано знаєш, - додав собі ще пару балів.

Софія почала дякувати:

- Ванька-а, краще тебе не знайти тимчасового хлопця. Як же я рада, що стрибнула тоді на тебе. Дяку-ую велике!

І найприємніше зранку сталося...

Та-дам!

Софія піднялася на носочках і чмокнула мене в щоку, ніжно торкаючись до шкіри губами.

Алілуя! Всередині себе стрибнув вiд щастя.

Невинний поцілунок, короткий і дружній. Прямо на зупинці. Але він стався у нас, трапився в мій найкращий день. Знаки рулять!!!

Кращим днем ​​для підкорення, вирішив вважати з сьогоднішнього. Перший поцілунок вже є. А там і до другого дотягну. Бажано довше і глибше, і... не залізний ботан я, голодні муки відчуваю, з вини зеленоокої дівчини.

Зустрів своїх з ботанского клубу перед початком навчання, і трохи підкосила впевненість в кращому дні.

- Я так розумію, це тобі передали, Звiроуст, - простягнув мені Хімікат зім'ятий папірець.

- Знову на спину приклеїли?

- Угу, прямо з ранку, - підтвердив він.

«ДАРЕМНО СТАРАЄШСЯ, ЛУЗЕР БОТАНСЬКИЙ».

Великими літерами набрано текст на комп'ютері.

Ну, хоч якийсь прогрес у баранів. Хоч не каракулі від руки, як в п'ятому класі.

- А в мене знову м'ячем попали, - поскаржився Глазолуп.

- Помилитися могли, - не виключав я, нахили криворукого стада.

- Спочатку запитали, чи знаю тебе. Як тільки відповів, тут же в лоб і пульнули. Як знав, що не можна нам з баскетболістами зв'язуватися.

У Мозгодума теж рішучість поставити на місце баранів поникла, нові розрахунки показував, де ми валяємося в повному прольоті. Будуть нам мстити, поки не здамося в суперечці, відмовляючи в допомозі Софії.

- Давайте, як раніше, будемо від всіх триматися подалі, - Мудра попросила, дивлячись тільки на мене. - Навіщо тобі дурна Міс? Є й розумніші поруч дівчини. Ти краще придивись.

І очі до стелі закотила, повні щоки роздуваючи.

Задумався ненадовго ... Де вони поруч?

Де ці дівчата, коли одна Міс в голові? Але так нікого і не згадав. Мудру вважаю надійним і вірним учасником команди, і крім ботанського клубу її я уявити собі не можу.

Поки ботанській клуб зовсім не відмовився від боротьби, поділився з ними новими ідеями. Накипілими, так би мовити.

- Гей, ви рано себе записали в мішені для кидка баскетбольного. У нас теж є зброя.

- Яка? - здригнувся Фізікот.

- Розум на нашому боці, - ботани закивали, тут вже не посперечаєшся. - І пора нам застосувати реакцію зворотної дії не тільки в дослідах. На практиці перевіримо.

Ідея виглядала не надто розумною, зате дієвою. Мої поразки з Міс все більше штовхали до активності. Так ось. Кожен кидок в нас, ми теж будемо відбивати. Ні, не м'ячем. По-своєму, спробуємо.

- Увечері зберемося і продумаємо краще. А поки, ботан-новачок, ти знаєш, що робити, - в кінці висловився Мозгодум. Він знову підбадьорився, бажаючи все ж таки нашу команду відстояти.

Ми не чіпали першими стадо. Але і наше терпіння скінчилося.

Бережіться, барани!

Невеликий збій в кращому дні, я вважав завершеним вдало. Ботани піднеслися духом. На другий перерві Хижаки прибігли до своєї трійці, пошепки випитуючи, який знак я дав. Назвали офігенним підкатом, навіть самі таке купити захотіли для дівчат.

«Міс йде до тебе».

Отримав чергове повідомлення від ботана-новачка.

До мене постійно приходять повідомлення про її пересування. Фізікот встановити жучка наполягав, щоб і вдома стежити. Але це вже занадто буде.

- Близько не підходьте, коли Софію побачите.

Попередив цікавих свідків. Вистачить і того, що в суперечку мене втягнули, а тепер стежать, як би ставка спрацювала.

- Ти ж там покажи їй, хто мужик.

- Затисни її, як слід.

Марк з Алексом під сміх Кирила кричали мені навздогін. Ніде в універі не сховатися від них.