Хлопець з червоною трояндою

10 глава

*Артем 
В мене як завжди була пробіжка в парку .Все було добре і тут за долю секунди я вже бачу перед собою русяву незнайомку ,яка впала .Чому я такий не уважний останнім часом ?Я допоміг їй піднятись. Надіюсь з нею все буде добре .Вона присіла на лавочку .Дівчина доречі дуже мила ,спокійна така ,навіть біль свій приховує ,але її небесні сині оченята світились якоюсь тривогою .Вона спробувала встати ,але з першого разу в неї не вийшло ,тому вона обперлась на моє плече і я допоміг їй дойти. Така дивачка ,надіюсь з її ногою все буде добре .Після цього мені стало якось не по собі ,тому я викликав таксі і поїхав додому .
Після смерті батьків мені залишився їхній двоповерховий будинок ,де я тепер вже жив сам .Після того як їх не стало цей дім став наче порожнім ,ніби він втратив все те тепло і щастя ,яке живо в ньому ще 7 місяців тому .Мені вже 18 ,але я дуже сумував за батьками , мені хотілось щоб вони були тут біля мене ,щоб батько міг дати пораду і допомогти .А мати просто подарувала б мені свою усмішку ,погладила по русій голові і розказала якусь цікаву історію .Як ж важко жити без тих ,кого так сильно любив .Після цього в моїй душі назавжди поселилась самотність .В цих стінах я вже не почував себе тим щасливим юнаком ,який колись тут жив з своєю сім'єю .В цьому домі я бував рідко ,частіше в себе на студії ,де я любив" творити ".З дитинства мене захоплювало малювання .Яскраві фарби ,якими можна передати найрізноманітніші емоції ,біле полотно ,яке вже скоро стане чимось новим , запах акварелі і старенький мамин мольберт ,від якого на руках завжди появлялись скалки манили мене до себе .Тато завжди бачив мене бізнесменом ,який стане його наслідником і успадкує бізнес ,але його мрія так і не реалізувалась .Я був схожий більше на маму ,вона теж була творчою натурою і підтримувала моє захоплення ще з дитинства .В нас з нею були досить теплі стосунки я б сказав навіть дружні ...але зараз не про це .Спогади в моїй голові брали наді мною гору ,але я опанував себе .Не хочу більше нічого згадувати і ятрити ще не зажившу рану ...
Я сів за свій робочий стіл і перед очима в мене з'явилась та синьока незнайомка з парку .Зі мною таке вперше ...Я взяв до рук олівець і в мене з'явилось нестерпне бажання намалювати її .Рясявка ,низька на зріст з милою усмішкою не виходила з моєї голови .Ніби просто поселилась в моїй уяві ,і як тільки я закривав очі то бачив її .Тут я почув настирливий гуркіт у двері .Я спустився на низ по сходах і відкрив двері .Переді мною стояв Марк —мій друг (комп'ютерний геній ).
—Привіт, Тьома .Ми ж домовлялись сьогодні побігати в парку .Я чекав на тебе там десь годину ,думав що з тобою щось сталось .Ти що забув ?
Блін я зовсім забув ,про те ,що домовлявся з Марком,після тої зустрічі з незнайомкою моя голова стала схожа на сито ,з якого витекла вся важлива інформація .Якось не зручно перед другом .Я кивнув йому ,щоб він зайшов у дім і ми разом пройшли в середину і присіли на диван .
—Марк ти вибач ,я просто з однією дівчиною в парку зіштовхувся і після цього забув про те ,що ми мали побігати .
—Творча ти натура ,вічно все забуваєш ,ну нічого сьогодні в мене хороший настрій тому пробачаю .
На обличчі Марка появилась невеличка усмішка .
—А що за незнайомка ,ти знаєш її ?Як вона ?—запитав Марк .
—Та ні ,не знаю ,вперше бачу .А як вона самому цікаво ,бо я тільки її до машини довів і більше не бачились .
—Мабуть якась крута фіфа ,якщо на машині їздить .
—Та ні ,вона ще напевно школярка ,років 16-17 .За кермом була не вона ,а водій .Та й знаєш на якусь невиховану мажорку не схожа .Маленька така ,ростом десь 1.50,майже без макіяжу і одягнена досить стримано в худі й джинсах .
—Хм ...бачу вона тобі сподобалась .Красива ?
—Марк заспокой свою фантазію . Я що по твоєму маю в кожну дівчину з парку закохуватися чи що ?
Марк підійшов до робочого стола і взяв листок на якому я намалював незнайомку .
—Так так і саме тому ти вирішив її намалювати.Я ж знаю ,що ти кого не будуть не малюєш ,ти ж хіба більше не по натюрморту чи живописі ?...А вона красива .
Вічно Марк пхає всюди свого цікавого носа .
—Просто вирішив намалювати ,досить красиве в неї личко ,могла б моделлю бути якби не зріст ...може .
—Зараз ми взнаємо хто твоя незнайомка .Ноут зі мною ,так що через пів години на твоєму столі вже буде ціле досьє на цю дівчину .
—Ну ну ...
—Не нунукай мені тут ,краще зроби мені кави .
Я вирішив все ж таки не заперечувати Марку і пішов робити нам каву .Самому було цікаво дізнатись хто вона .В вміннях друга я не сумнівався .Він тобі і по  малюнку людину знайде ,справжній комп'ютерний геній ,тому я часто називав його хакер .За 15 хвилин я вже стояв біля нього з двома чашками чорної кави .
—Ну що там ?
—Шукаю ,шукаю .В мене ще є 15 хвилин ,тому почекай ,не все відразу .І дякую за каву .
Поки Марк усердно намагався знайти якусь інформацію про ту незнайомку я вирішив погортати трошки стрічку в Інстаграмі .В діректі на мене чекало декілька цікавих пропозицій .
Малював я не погано і це приносило мені нормальний дохід ,також я ще мав деякі акції ,які залишились в спадок від батька .Тому я вирішив розглянути всі пропозиції ,трохи повідписував знайомим і тут вже заговорив "хакер".
— А дівчина то не проста ...—почав розмову Марк ,попиваючи ароматну каву.
—Ну що там щось знайшов ?
—Так .Елізабет Тимурівна Островська .16 років ,навчається в школі ,випускниця цього року .Якщо по характеристиці ,то добра ,мила ,спокійна .Скажемо так ,трохи віддалена від світу ...
—Це як ?
—А ти про її батька не чув ?Це той бізнесмен Тимур Артурович Островський .Там взагалі якась мутна історія .Кажуть ,що він після пожежі в якій померла його дружина і молодша дочка став зовсім іншою людиною .Він ту Елізабет оберігає навіть від маленького котяти ,хоча вона вже й не дитина .Дивний її батько .В мене був друг ,ми просто спілкувались з ним колись ,так він її однокласник .Розказував ,що він в класі всіх пацанів попередив ,якщо хоть один до його Бет хоча на крок ближче підійде ,то їм хана ,о вони всі її і 3 дорогою оминають .Мутні вони ,ти краще до неї не лізь ,а то мало що з тобою ще зроблять .
—Дивно все це .Дівчина ж нормальна ,та й мені пофіг хто її батько ,хоч сам король .
—Бачу тобі точно сподобалась .
—Марк ,не лізь краще .Скажи ти можеш її адресу взнати чи як її найти?
—Адресу запросто ,тільки там багато охорони ,краще не лізь .
Вже за хвилину в моїх руках був листочок з адресою Елізабет .Доречі жила вона не далеко ,на сусідній вулиці.Якщо чесно ,то дівчина мені й справді сподобалась але і про її стан здоров'я мені було цікаво дізнатись .Можливо їй допомога яка була потрібна .
Марк пішов і я знову залишився сам .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше