16 глава

*Елізабет
Як тільки я перелізла через перила балкону ,то почала ,як та комета метушитись по кімнаті ,не знаючи ,що мені робити .Руки відразу потягнулись до косметички в якій я швидко знайшла міцелярну воду і ватні диски .Тоді я почала змивати сліди макіяжу ,скажу чесно це робити мені не дуже хотілось ,як не як ,але подруга дуже старалась зробити з мене справжню принцесу і  в неї це непогано вийшло , бо я була дуже задоволена виглядом свого лиця .Але вже за хвилину мого прекрасного мейкапу не стало і під повіками залишились лише невеличкі чорні сліди від тушші ,які я почала інтенсивно змивати умивалкою .Розібравшись з макіяжем я почала знімати з себе плаття .З цим виникли деякі проблеми ,бо воно було дуже довгим і його було важко розшпилити. Так сяк я все ж зняла його ,але тепер в мене виникла ще одна проблема ,бо я не знала куди його подіти .На шафі я побачила одну велику коробку .Я швидко стала на стілець ,зняла її і помістила в неї плаття ,яке ледве туди залізло .Коробку я запхала у шафу .Сама ж переділась у піжаму з єдинорогом .Волосся я розчесала і зібрала в гульку ,так було менше видно сліди ще недавно ідеальних пишних локонів .І тут я почула звук коліс ,який з кожною секундою ставав все сильнішим .Фари світились неначе світлячки .Я відразу зрозуміла ,що це приїхав батько ,тому вляглась у ліжко ,добре накрилась ,а обличчя своє прикрила книгою .Тут якраз нічого підозрілого не було ,бо зі мною таке часто траплялось ,коли я засинала з якимось підручником чи цікавою книгою в руках .Батько надіюсь нічого не запідозрить .І тут я вже чую скрипіння паркету і такий знайомий голос за дверима моєї кімнати .Ручка від дверей рухається до низу ,а я міцно закриваю очі і вдаю сплячу .
—Бет ти вже спиш ?—тихо ,навіть наполовину пошепки промовив тато 
Я вирішила ніяк на це не реагувати і просто лежала собі далі .Батько наблизився до мене і присів на край ліжка .Я відчула як його холодні руки потягнулись до ковдри ,щоб накрити мене .Він дуже повільно й обережно забрав у мене книгу і поставив її на полицю. Я відчула як він підвівся і попрямував до дверей .Коли від виходив ,то тихо промовив :
—Надобраніч ,моя доню .—і виключивши світло він переступив поріг .
Він так лагідно це сказав ,що це було навіть для мене великою несподіванкою і шоком .Зазвичай він досить суворий і черствий .Після пожежі він замкнувся в собі і більше ми не були такими близькими .Він став для мене ніби чужою людиною просто з якою мені доводилось проживати в одному будинку .В нас не було спільних тем для розмов чи захоплень ,я просто не мала про що з ним говорити .Це важко усвідомлювати ,що ти ніби чужа для свого рідного батька. Від цього я відчувала себе такою самотньою . Мені інколи так бракувало його порад ,обіймів і просто радісної усмішки у відповідь .Найбільше мені хотілось підтримки і розуміння ,але в цьому світі я не могла цього знайти ,але можливо ще не все втрачено ?
Тут я згадала про наш прекрасний і незабутній вечір разом з Артемом .Я доторкнулась подушечкою вказівного пальця до своїх губ і згадала наш перший поцілунок .Мої щоки в той момент почали палати ,чому мене так переповнюють емоції ?Це ж просто поцілунок чи ні ?Він був в одночас таким гарячим і палким і в той ж момент лагідним і досить милим .Поруч з Артемом я відчуваю себе маленькою пташкою ,яку випустили з клітки на волю і яка понад усе насолоджується своїм польотом .Я прижала до серця свою маску .На ній залишився приємний аромат Артема ,який я вдихнула на повні груди .В голові затаїлось сильне бажання побачити його ще раз і потонути в його обіймах .Від цих думок моє серце билось в шаленому ритмі ,а щоки ще сильніше палали .Думки про цього хлопця зводили мене з розуму. Невже він і є те справжнє і таке сильне кохання .
Але попри всі мої бажання ще трохи помріяти про Артема сон і втома брали наді мною гору .Я мимовільно закривала очі і з останніх сил запхала маску собі під подушку .
Голова болить і ноги сильно гудуть після вчорашніх танців. А жити таким подвійним життям ще й як не просто .Я підвелась з ліжка тримаючись обома руками за голову .Випивши знеболююче я підійшла до дзеркала .Картина ,яку я там побачила мене не дуже потішила .Під очима синці ,а волосся неначе копиця сіна .Я голосно і сумно вздихнула і повільними кроками пішла в ванну .Пора привести себе в порядок ,а то ще хтось перелякається побачивши мене в такому вигляді .Я умилась і вирішила трошки скрити сліди вчорашнього вечора,наносячи на сині круги під очима коректор .І вже через пів години перед дзеркалом стояла зовсім інша нормальна Елізабет .Волосся я розчесала і зібрала у високий хвіст ,також зробила легкий макіяж ,який скрив сліди вчорашнього вечора і підкреслив мої витончені риси обличчя .Чесно я мега вдячна людині ,яка придумала коректор і тональний крем ,бо з нею життя красивішої половини людства стало набагато легшим. Одягнувши чорні джинси і сіру блузу я пішла снідати .Після чого я швидко поїхала до школи ,бо вже й так запізнювалась .Сьогодні перший урок фізика .І вже 9:12.От халепа ,тепер ще й влетить від Бориса Васильовича .Я постукала в двері і зайшла в середину .