Хлопець з червоною трояндою

28 глава

*Елізабет 
І от сьогодні вже понеділок .Ніяк не можу дочекатись нашої зустрічі з Тьомою .Він має заїхати за мною сьогодні .Цікаво чи він хоча б приблизно здогадався ,який сюрприз на нього очікує ?Але все це буде ввечері ,а зараз мені потрібно збиратись до школи .Я одягнула сині джинси банани і білу футболку з чорним надписом "I love you my life " .
Накрутила легенькі локони і зібрала їх в високий хвіст .Мені навіть дуже сподобалось .А також я вирішила сьогодні зробити легкий макіяж .Навіть стрілки сьогодні намалювала .І то дуже вдало ,а для мене це величезна рідкість .З самого ранку в мене хороший настрій .Сподіваюсь ,що протягом всього дня він  буде таким і ніхто мені його не зіпсує. Я взяла маленький рюкзачок на плечі і побігла сідати в машину ,бо часу залишалось обмаль .Але не переживайте ,на перший урок я встигла якраз вчасно .Учитель фізики правда не дав нам поговорити трошки на уроці з Лізою ,але це таке .Після дзвінка ми радісно вибігли в коридор .Я вже й не знаю ,що буде зі мною через місяць .Ще трошки і я вже ніколи не ввійду в ці двері ,не почую цього рятівного дзвінка ,не сяду за парту .Не віриться мені просто .Здавалось ,що я тільки недавно була в першому класі .Невже час так швидко летить ?А я б не відмовилась ще побути трохи маленькою дівчинкою в якої ніяких турбот .Не хочу дорослішати ...
Ліза потягнула мене за руку і відволікла від цих думок .
—Що ти така задумана ?—якось незрозуміло глянула вона на мене .
—Та нічого ,просто задумалась .Краще розкажи як у тебе там все з Вовою ?—ми відійшли в місце під сходами ,де нас ніхто б не почув .Ми завжди приходили з Лізою сюди ,коли нам потрібно було поговорити. 
—У нас все чудово .Ми вчора на побаченні були в парку атракціонів .Мені там так сподобалось ,хоч я й раніше ніколи не любила таких місць .А з Вовою мені так добре ,добре коли він поруч зі мною .—а в подруги аж очі від щастя світились .Вона точно в нього закохалась ,я ж її добре знаю.
—Класно . Бажаю вам удачі.А Тьома теж сьогодні в Київ повернеться і я готую йому сюрприз .
—І який ж сюрприз ?
—А тобі відразу й розкажи .Секретний сюрприз .—не хочу нікому нічого казати ,просто не хочу і все .
—Ну добре ,й не кажи .Завтра й так сама усе розпатякаєш .—і ми обоє розсміялись зі сліз Лізи .Вона вміє одним словом розсмішити мене і навіть підняти настрій .Як добре ,що в мене є така подруга .
—Ну Лізка,колись ти получиш від когось за свій довгий язик ...
—Ага ,ага .Так і зразу получу ...Я й забула вже що мала тобі сказати .Я ж за поїздку хотіла запитати .Нам ж сказали по троє поділитись хто з ким жити буде. А нас з тобою тільки двоє .Кого третього собі візьмемо .—а й справді ,а я вже давно про це забула ,якось вилетіло з голови .
—Та мені якось байдуже .Вибери сама ,а то я взагалі не знаю.—з однокласників я майже ні з ким не спілкувалась ,тому й мені без різниці з ким жити .
—Ну мене Анастейша зранку питала чи ми вже оприділилась хто з ким в номері .Можливо візьмемо її до себе ?—я лише кивнула головою у відповідь.
Анастасія була хорошою дівчиною ,іде на золоту медаль .Думаю з нею ніяких проблем не буде .І от знову пролунав дзвоник і ми повернулись в клас ...
22:05 на годиннику і я якраз доробляю домашнє завдання з української мови .Воно останнє і я цьому дуже рада .А закрила підручник і підійшла до дзеркала .Пора привести себе в порядок ,а то Бет зранку і Бет ввечері це ніби дві різні людини .Я відкрила шафу і почала шукати в ній якийсь красивий наряд .Хоча ...ми ж на картинг зібрались ,які ще наряди .Прийду як ненормальна в платті ?Треба пошукати щось інше . І от мій погляд впав на суцільний костюм кольору хакі. Думаю це саме те ,що мені потрібно .Ще візьму до нього чорні кроси і буде супер .
Від красивих локонів ,які були зранку вже нічого не залишилось ,тому я розчесала волосся і заплела в 2 колоски .Гарний образ вийшов .З будинку я вийшла без проблем ,бо сьогодні батько затримається на роботі ,думаю він взагалі додому не приїде .І от мій Ромео вже чекає на мене біля воріт .Я накинулась на нього з обіймами ,бо дуже скучила .Він підхопив мене на руки і покружляв .
—Я так скучила за тобою .—сказала я коли він вже опустив мене на землю .
—Я теж дуже скучив .—і Тьома поцілував мене в щоку ,а я міцно прижалась до його грудей .
Такий знайомий аромат кави ,кедру і апельсину .Стояла б так хоч до самого ранку ,але все ж сюрприз ніхто не відміняв .
—То куди ми поїдемо ?—запитав Тьома .
—Сюрприз .—лукаво відповіла я .Нехай ще трошки помучиться .
—Ага і цікаво як ж ми поїдемо якщо я не знатиму дороги ?
—Пішки підемо ,тут не далеко .—нічого ,нічого .2 км перейдемось ніжками ,ходити корисно .
—Ну тоді добре .
Він взяв мене за руку і ми пішли по темній вуличці ,яку освітлювало декілька фонарів .
Спочатку ми йшли в повній тишині ,але мені це трішки надоїло і я вирішила розпочати розмову .
—Тьом ,а пам'ятаєш як ми в тц тоді говорили .Правда встигли тільки по питанню задати .
—Ну пам'ятаю.А ти я бачу хочеш усе про мене знати ...
—Ну просто ми досить мало спілкуємось ,а мені б хотілось більше про тебе знати ,хочу знати твої привички ,захоплення , улюблені страви ,напрям в музиці і тд .
—Ну тоді запитуй ,а я буду відповідати. 
—Яка твоя улюблена страва ?
—Лазанья .А твоя яка улюблена ?
Хм ...Лазанья значить .
—Пиріг з вишнями .Моя мама часто готувала їм в дитинстві .Я так їх любила ,ніхто не готував смачніше за неї .—і знову ці спогади ,стало важко говорити .Тьома побачив мою реакцію  і обняв .Мені була дуже важлива його підтримка і в його обіймах мені стало краще .І я знову обірвала тишину .—А яким ти був в дитинстві ,Тьом ?Теж такий милий і добрий ангелочок ?
Він дивно усміхнувся у відповідь на моє запитання .
—Ах , Елізабет мало ти ще знаєш про мене .Я звісно з дитинства мало ,що пам'ятаю ,але батьки багато що розказували .Я був справжнім непосидючим шилом .Одного разу я розмалював стіни в вітальні різнокольоровими фломастерами .Ой що тоді було .Всі стіни в моїх каракулях і тут в кімнату зайшов тато .Він аж за голову схопився .А я почав з нього сміятись. 
—Зато ти ще з дитинства дав всім зрозуміти ,що будеш художником .
І ми почали сміятись .Уявляю собі Тьому в дитинстві і стає так смішно .
—Але це ще не найгірше ,що я робив .Про мої пригоди в садочку можна було написати окрему книгу .Одного разу я позбирав усі  рушники ,які висіли і вбиральні і порозкидав їх на вулиці .Вихователька почала мене сварити ,а я сказав їй ,що вона зла і я більше не буду приходити в садочок .От так от .
—Це дуже смішно .Тьома ти точно про себе розказуєш ?—я не можу втримати сміх .
—Ну звісно ,що про себе .Просто я трохи змінився от і все .А ти якою в дитинстві була ?
—Тато каже ,що дуже тиха і спокійна ,правда мені було важко з кимось знайомитись і тому я часто просила забрати мене з садочку ,бо я там нікого не знала ,та й хотіла бути з батьками .Ще та плакса ,але як бачиш і я трохи змінилась ...
—Ну це точно .А нам ще довго йти ?
—Ні ,вже не далеко ,тому ,щоб ти не догадався я зав'яжу тобі очі .
—Ну ,Елізабет ,так не можна .А якщо я зараз в щось зайду ?Потім в синцях цілому ходити?Та й не муч мене вже цим очікуванням ...
—Та потерпи ,ще трішки залишилось .І  в ніщо ти не знайдеш ,я тебе проведу, за руку триматиму .Так ,що циц тут.



Mia Do

Відредаговано: 30.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись