34 глава

*Елізабет 
Дзеленькіт будильника ,як же я тебе не люблю .
—Ліз та виключи його ,а то в мене голова розколюється .—злісно і водночас сонно промовила Настя ,а я просто накрила свою голову подушкою ,щоб не чути цього дзеленькоту .
—Дівчата вже 8 ,пора вставати .—відповіла Ліза і виключила вже нарешті той будильник .
—Ще 5 хвилин і встаю .—відповіла я ,але Ліза кинула в мене подушкою .
—Вставай сонько ,а то так все життя проспиш .
—Ну добре .—з якимось розчаруванням відповіла я і пішла вмиватись.
Виглядала я чесно кажучи не дуже .Макіяж я вчора не встигла змити ,тож зранку й відповідна картина .Добре що хоть міцелярка і умивалка завжди в косметичці ,а то не знаю ,що б без них робила .Привівши себе в порядок ми з дівчатками пішли снідати .Я вибрала собі сирнички з згущеним молоком і капучіно .А більше мені й для ідеального сніданку не потрібно .
—Доброго ранку ,діти .—сказала Дарина Сергіївна.—Хочу повідомити вам ще одну приємну новину .Сьогодні після обіду ми поїдемо в аквапарк .В 16:00 чекаю всіх в холлі.
—О аквапарк це класно ,можна буде класні фотки зробити .—сказала Ліза ,наминаючи свій круасан з шоколадом .
Я теж була рада цій новині .Люблю аквапарки .Поснідавши ми пішли в номер ,щоб переодягнутись в купальники і ще сходити на пляж .Я вдягнулась найшвидше і присіла чекаючи дівчат .І нарешті добралась до свого телефону ,а то від вчора його навіть до рук не брала .5 пропущених від Тьоми .Блін,він вчора дзвонив ,а я не чула .Я вийшла в коридор ,щоб йому подзвонити .Ну гудки йдуть ,це добре .
—Привіт ,Тьом .
—Привіт , Елізабет .Як ти ?Я вчора стільки разів до тебе дзвонив ,а ти все трубку не брала .З тобою все добре ?
—Ні ні ,нічого не сталось .Просто мене голова вчора боліла і я швидко заснула ,телефон виключила ,щоб не заважав і от тільки його включила .Вибач ,якщо змусила тебе хвилюватись .
—Надіюсь ,що зараз вже тебе нічого не болить .
—Ні все добре .Тьом ну не дуйся .
—Та я не дуюсь .
—Ага ,я ж по голосу все чую ,ти точно ображений .Ну я чесно не хотіла,тепер від телефона ні на крок .Пробач ,пробач ,пробач .
—Ну все все ,так і бути пробачаю .Та й на тебе довго ображатись я не можу .Як ти там ,як відпочинок ?
—Все добре ,от сьогодні ще в аквапарк поїдемо і додому .Скоро вже побачимось.—і тут на іншому кінці коридора я побачила Дена .Він зараз точно вставить свої 5 копійок ,як ж без цього ,тому я вирішила закінчити розмову з Тьомою .—Тьом ,мене вже дівчата кличуть ,ми на пляж зібрались .Бувай .
—Папа ,люблю тебе .
—І я тебе ...
Ден підійшов ближче і я помітила в нього на щоці синяк .
—Ну що дурочка ,радуєшся ,а мені тепер з цим фінгалом ходити .Ну нічого це вам так просто не минеться!—і він зайшов в свою кімнату грюкнувши дверима .Що це щойно було ,бо я взагалі нічого не зрозуміла .Яке відношення я маю до його синяка і чому він знову мені погрожує ?Нічого не розумію .Добре ,що дівчата вже якраз вийшли з номеру і ми разом пішли на пляж ,забувши про цього ненормального .
—Дівчата а ви не знаєте ,що з Деном ?Звідки в нього такий синяк ?—вирішила запитати я .Можливо вони щось знають .
—Незнаю .—відповіла Ліза .
—Я чула як він говорив з Дариною Сергіївною .Сказав їй ,що якийсь хлопець двері відкривав і його нечайно зачепив .—додала Настя .
—Ясно .—але насправді мені нічого не було ясно ,бо яке тоді відношення я маю до його синяка .Та й якщо чесно мені здається ,що він не об двері вдарився ,швидше це відбиток чийогось кулака .Я навіть здогадуюсь чийого .І на пляжі я навіть побачила підтвердження своїм догадкам .Ці косі погляди Дена і Дані ."Нечайно " ніби зачіпають один одного .Я підійшла до Дані .
—Нам потрібно поговорити .
—Ок .—ми відійшли в сторону ,щоб ніхто не чув .
—Це ти вдарив Дена?
—Так ,це був я .—спокійно відповів Даня ,так ніби нічого й не сталось .
—Навіщо ти це зробив ?—інколи я взагалі не розумію його вчинків .
—Ден вже давно перейшов межу,а ти не заслужила такого ставлення .Він нарешті дістав по заслугам ,я ще тоді в морі мав його зупинити .
—Даня я вдячна тобі ,але будь ласка не роби так більше .Ти ж знаєш Дена .Він і тебе чіплятися буде і мені це не на руку . Я хочу лише забути про цього ненормального і все .—я розвернулась і пішла до дівчат .Я була трохи сердита на Даню ,бо його вчинок був зовсім не обдуманий .Думаю Дна це тільки розізлило і він явно нам якось помститься. Цей Ден ,як ж він мені вже надоїв .Жодного дня мені спокійно не дав відпочити .Нехай нарешті згине з моїх очей !
—Бет все добре ?Ти виглядаєш якоюсь стртвоженою .—поцікавилась Настя .
—Ні все добре ,просто на камінець стала і царапина тепер є. Але дрібниці .—викрутилась я .
О Боже ,я знову брешу .Стільки брехні в моєму житті ще ніколи не було як за ці 3 дні .Всередині аж згораю від сорому .Швидше все б це закінчилось .—Дівчата ,а ходімо купатись .—сказала я .Останній день на морі ,а я ще не накупалась .Хочу щоб в мене залишились хоч якісь приємні спогади від цієї поїздки .
—Ну пішли .—сквзвли майже одночасно Ліза і Настя .
До 12 години ми купались,а потім пішли в готель ,бо було вже дуже жарко .Після плавання ми відразу заснули ,навіть не пообідавши .
—15:35 вже дівчата ми запізнимось до аквапарку ,швидко встаємо .—мвйже прокричала Ліза .І ми всі почали метушитись в пошуках свого одягу .Я одягнула білий сарафан з маленький чорний горох і ніжний бузковий купальник.Волосся зібрала в пучок ,щоб зручно було плавати і ми швидко побілки в хол де на нас уже всі чекали .До аквапарку добре що було не далеко їхати ,хвилин 10 і ми вже на місці .Хлопці відразу ж пішли на гірки ,а більшість дівчат вирішили просто поплавати в басейні .Настя фоткала Лізу ,а я тим часом вирішила спуститись з гірки .А чому бі ні ?8 поверх ,якраз нормально .Я висоту не дуже люблю ,але цього разу вирішила спробувати ,цікавість перемогла страх .Спускалась я до речі не одна .Даня теж ішов на ту саму гірку і ми вирішили спуститись разом .Я вже на нього не ображаюсь .І от ми разом вчимо з 8 поверху вниз .Мені було трохи страшно ,але відчуття класні ,такий приплив адреналіну .Єдине ,що я не врахувала це те ,що глибина в басейні в який ми спускались з гірки більша за мій зріст .Добре ,що хоч Даня підхопив мене і я знову не почала тонути .
—Бет все добре чи ні ?Ти води трохи хлорованої напилась ,може присядеш ?
—Ні ні ,зі мною все добре .Я піду краще до дівчат ,думаю з мене адреналіну на сьогодні достатньо .
В аквапарку ми прибули годинки 2 і я там добре відпочила і насолодились останнім днем в Одесі .Думаю ,що коли приїду додому в мене часу відпочивати не буде .Все ж таки скоро ЗНО я до нього потрібно готуватись .Після аквапарку ми повернулись в готель і пішли вечеряти .Лазанья була неймовірно смачна ,потрібно буде вдома приготувати .І так я люблю куховарити ,не часто ,але все ж .Смачно поївши ми з дівчатами пішли збирати валізи ,бо за годинку вже виїжджаємо .Я переодягнулась в шорти і білу футболку .Думаю в них мені буде зручніше в дорозі .Дівчата ще пішли на пляж подивитись на захід сонця ,а я залишилась в номері на них чекати ,бо сил іти вже не було .І от до виїзду залишилось хвилин 10 а дівчат все ще не має .Ну молодці залишили мене одну з цими валізами і мені тепер доведеться їх самій тягнути .В мене хоч одна і рюкзак ,а в Насті і Лізи їх по 2 великі і ще купа сумочок .Просто супер .Я взяла велику Лізину валізу і всі свої речі .Ледве з номера з ними вийшла .Поняття не маю як їх наниз знесу .І тут мені на порятунок прийшов Даня :
—Бет ти зараз впадеш з цими валізами ,давай я допоможу .
—Буду дуже вдячна .—відповіла  я .
—А навіщо тобі стільки речей ?
—Та це не мої .Це Лізи ще .Вони кудись з Настею пішли і мене тут з їхніми речами залишили .От я їх віднести до автобуса й не можу .Притому ,що це навіть не всі .
—Ладно .Речі я сам віднесу ,а ти краще дівчатам подзвони де вони до ми вже маємо від'їжджати .
—Добре .Даня ,дякую тобі .
—Та за що ?
—Взагвлі за все .За те що допомагаєш ,врятував мене і взагалі .—я підійшла до нього і міцно обняла .Не знаю ,що на мене найшло ,але я хотіла йому якось віддячити .
— Бет це дрібниці .—і він мило усміхнувся мені .—Добре ,я піду за рештою валіз .
—А я тоді до дівчат подзвоню .
Даня пішов ,а я залишилась в холі з іншими валізами .
—Ало ,Ліза де вас носить ?Ми вже їхати маємо !
—Ой ,та тут такий красивий захід сонця був і ми вирішили з Настею пофоткатись та як бачиш час не розрахували .Ми вже біжимо .
—Бігом !
За 5 хвилин дівчата вже були в автобусі і ми відправились додому .Половину дороги я слухала музику ,а потім заснула .Встала в годинці 4 коли ми вже під'їжджали .Мене розбудив телефонний дзвінок мого батька .
—Привіт,Елізабет .
—Привіт ,тату .
—Ви ж за пів години маєте бути вже біля школи ?
—Так .
—Ну тоді я по тебе заїду ,я просто щойно з аеропорту їду і тебе по дорозі заберу .
—Ага ,добре .
На цьому наша розмова закінчилась .Я вже хотіла знову заснути ,але тут до мене дойшло .Тьома ж теж мене хотів зустріти .Блін ,треба його попередити.
—Привіт .Тьом ти мене не зустрічай ,добре .Просто батько сказав ,що мене забере .Я б не хотіла щоб ви бачились .
—Блін ,я так за тобою скучив .
—Тьом ну пробач ,я сама не знала ,що так вийде .Тато тільки щойно подзвонив .
—Ну добре ,ти ж не винна .Але ввечері я тебе викрадаю .Більше й дня без тебе не витримаю .
—О знову якийсь сюрприз .
—Ну можна й так сказати .В 11 заїду по тебе .Бувай .
—Папа .