35 глава

*Елізабет 
Батько привіз мене до дому ,а сам поїхав в офіс .Сьогодні я до школи вже точно не піду .Я стомлена з дороги і хочу спати ,тому як тільки я лягла на свою ліжко одразу ж заснула .Прокинулась я аж по першій .Пішла привела себе в порядок і переодягнулась в
худі і джинси .Пообідавши смачним супом в мене виникла ще одна цікава ідея чим себе зайняти.Я вирішила влаштувати татові сюрприз і приготувати для нього лазанью .Доречі це одна з його улюблених страв .Сьогодні він казав ,що приїде з роботи швидше от і повечеряємо разом .У нас з ним не прості стосунки ,але він мій тато .Єдина рідна людина ,яка в мене залишилась і я його люблю .
Олена Миколаївна допомогла мені з приготуванням за що я їй була дуже вдячна .І от 17:45 і машина тата вже під'їхала .Надіюсь ,що йому сподобається мій сюрприз .
—Привіт ,тато.
—Привіт , Елізабет .—я підійшла до нього і обняла .
—А в мене для тебе сюрприз .
—О ,це цікаво .І що ж це за сюрприз ?—з цікавістю і водночас здивуванням глянув він на мене .
—Ходімо на кухню .Там і є мій сюрприз .
—Заінтригувала .—і ми разом пішли .
—Ну і як тобі?—запитала я коли ми підійшли до столу.
—Це ж моя улюблена лазанья .Сюрприз вдався .
—Ну що ж тоді мити руки і вперед .
Ми їли мовчки ,але я бачила на лиці батька якусь тривогу і зацикленість на чомусь .Він ніби не тут ,десь літає в своїх думках .—Тато ,щось сталось ?Ти виглядаєш стривоженим.—вирішила все ж таки поцікавитись я.
—Та невеличкі проблеми на роботі .
—Щось серйозне ?
—Ні ,дрібниці . Я все вирішу.Просто дехто вирішив потріпати мені нерви ...Я хотів тебе запитати от на рахунок університету .Ти знаєш як я ставлюсь до цього питання .Один мій знайомий порадив мені хороший університет в Нью-Йорку . Думаю проблем зі вступом не буде .Та й з нерухомістю я теж можу все організувати .Думаю з двокімнатної квартирою з центрі проблем не буде.Ти зможеш дістати хорошу освіту  в одному з найпрестижніших університетів США .А потім повернутись і стати директором нашої фірми .
—Так я щось нічого не зрозуміла .Я не хочу їхати з України .США це дуже далеко і я там нікого не знаю .І можливо ти забув ,але я хочу стати психологом .—моєму обуренню не було меж .Я і директор фірми це просто не поєднувані речі ,я абсолютно не горю бажанням займатись батьковим бізнесом .Чому він знову хоче все вирішувати за мене ?
—Елізабет ,подумай сама .Так буде краще для тебе .Та й я буду тебе навідувати .Психолог це не серйозно .Тим паче ти єдина моя насліниця і весь бізнес перейде тобі ,тож в тебе немає вибору ,ти будеш його директором .
—Але тату ...—він не дав мені договорити .
—Дякую за вечерю ,я піду в свій кабінет ,а ти подумай над моєю пропозицією .
А я залишилась одна ,знову .На очі наверталися сльози ,але я стримувала їх поки не добігла до своєї кімнати .Ну чому він хочу вирішувати все за мене ?Я що йому лялька якась чи що ?Він взагалі не враховує мою думку ,а робить все як хоче .Я зарилась під ковдру і заснула .Не хочу зараз нікого бачити ,мені так погано .
Хтось почав мене лоскотати ,а я ще більше зарилась під ковдру .Комусь що жити надоїло та й хто взагалі зайшов і мою кімнату без дозволу і ще й чіпає мене ?
—Елізабет ,ну ми з тобою так не домовлялись .—і хтось ніжно поцілував мене в щоку .Я відкрила очі і побачила перед собою Тьому .О ні ,невже я так довго спала ?
—Тьома що ти тут робиш  ?—запитала я .
—Ми ж домовлялись зустрітись .Я чекав тебе на терасі ,але ти все не виходила ,от я й піднявся на верх .А ти що забула ?
—Вибач мені .Просто батько ...
—Що сталось ,кажи вже .
—Ми посварились .Він хоче щоб я навчалась в США та ще й стала директором фірми після нього ,а я цього не хочу ,а він навіть слухати мене не хоче .Що мені з цим всім робити ?—у відчаї запитала я .
—Ходи до мене .—Тьома присунувся до мене ближче і обняв .—Все буде добре ,ми обов'язково щось придумаємо .Ніхто не зможе тебе заставити щось зробити проти твоєї волі .
—Мені так не вистачало твоїх обіймів .—і я притулилась до нього ще сильніше. Він єдиний хто мене розуміє і підтримує .Як добре ,що він поруч зі мною .
—Ну не сумуй .В мене доречі для тебе є сюрприз .
—І який ж ?—з цікавістю запитала я .
Тьома дістав невеличку чорну коробку. 
—Відкрий її .—і я почала обережно її розпаковувати .В середині була маленька біла музична шкатулка ,а зверху на ній була вирізьблена червона троянда .Яка ж вона красива ,просто очей не відвести .А мелодія ,вона просто заспокоювала мене .
—Тьома дякую тобі ,це дуже класний подарунок .Я ще з дитинства мріяла про таку шкатулку .—і я ніжно поцілувала його в щоку .Тьома ж у відповідь мені усміхнувся .
—Можливо прогуляємось ?
—Я за .Мені явно потрібно пройтись .
—Ну тоді вперед .—і ми вже вкотре пішли перелазити через балкон .
Ми йшли темною вулицею , тримаючись за руки .
—Тьом а куди ми йдемо ?
—Я сам не знаю ,куди ноги несуть .А.хіба є різниця ?
—Ну мені немає точно.
—А пам'ятаєш ти з тобою грали в гру з питаннями .Не хочеш продовжити ?
—Я тільки за.—якщо чесно то це дуже цікаво .Ти дізнаєшся багато нового про людину ,яку так любиш .Звісно питання бувають банальними ,але все ж .Я хочу знати всі його захоплення ,привички ,вподобання .В житті так багато людей ,які живуть разом по 5 —10 років ,а нічого один про одного не знаю .Ні улюбленого кольору ,ні страви ,ні фільму .Як це взагалі можливо ?Для мене це трошки дивно .
—Ким ти хотіла стати в дитинстві ?
—Хм ,пам'ятаю як в першому класі хотіла стати балериною .Але добре ,що я скоро про це забула .А то не думаю ,що ці мадам в рамках змогли дивитись на мої короткі ноги .—і ми обоє почали усміхатись.
—В тебе красиві ноги ,так що не треба.—перебив мене Тьома .
—Ну за комплімент дякую ,але все ж балет це точно не для мене .О згадала .Я ще хотіла бути режисером.До класу сьомого .Мені дуже подобалась ця професія .
—Так ,режисер це класно .Чому передумала ?
—Ну спочатку я думала ,що ця професія мені підходить ,але потім зрозуміла ,що понад усе хочу бути психологом .Хочу працювати з підліткам ,хочу комусь допомагати .Це важка професія ,але мене не лякають труднощі .Я пам'ятаю яка депресія в мене була після смерті мами і сестри .Мені теж тоді потрібна була допомога психолога .Батько закрився в собі ,а я залишилась сам на сам зі своїми страхами ,переживаннями і проблемами .На мою думку ,то психолог це не просто якась чужа людина ,яка просто виконує свою роботу .Це насамперед друг ,який як мінімум вислухає тебе і тобі вже стане краще .Я хочу бути цим другом ,який буде вислуховувати і давати поради .Знаю ,що це зовсім не легко ,але я дуже хочу цього .
—Я впевнений ,що з тебе вийде класний психолог .Ти велика молодець ,думаю в тебе все вийде .
—Дякую і я на це надіюсь .—його слова і підтримка такі важливі для мене .—Ну тепер моя черга питати .Який твій найбільший страх ,фобія ?
—Я дуже боюсь павуків .Це просто жах .Я як тільки одного маленького побачу то відразу втікаю з того місця .Але цей страх ніщо в порівнянні  з страхом втратити тебе .
—Ти ніколи мене не втратиш ,я завжди буду поруч .Це я тобі обіцяю .—і Артем мене поцілував .—Тепер твоя черга запитувати .
—Яка твоя улюблена пісня ?
—Fire on fire —Сем Сміт .—я дуже люблю цю пісню.
—When we fight, we fight like lions
But then we love and feel the truth
We lose our minds in a city of roses
We won't abide by any rules.
—Ти знаєш цю пісню ?—я була приємно здивована ,що Тьома знає слова .
—Мені здається ,що тут ніби про нас написано .А пісня справді класна ,я її теж часто слухаю .—я усміхнулась .—Запрошую тебе на танець .—Тьома включив мою улюблену пісню і подав мені руку .І от ти танцюємо в повній темноті ,лише зорі сяють.Проте мені й більше нічого не потрібно. Я з людиною ,яку так сильно люблю .
—Завжди так красиво усміхайся .—прошепотів мені Тьома на вухо .
—А ти завжди будь зі мною .—відповіла я і положила голову на його плече .—Як же сильно я його люблю .Як не хочу його відпускати ,не хочу знову залишатись сама .Хочу щоб ця мелодія ніколи не закінчувалась .—Дякую тобі за цей вечір ,що поруч .
Він міцно обняв мене за спину  і накинув свою джинсовку .
—Ти вже замерзла ,на дворі холодно .Я проведу тебе додому. 
—Мг...—і ми пішли .