Хлопець з червоною трояндою

42 глава

*Елізабет 
—Елізабет я б хотів з тобою серйозно поговорити .—Даня помітно нервував .Що це з ним ?Невже через ЗНО ?
—Можливо спочатку щось замовимо ,а то я з голоду помру зараз .
—Ок .Що ти будеш ?—ми покликали офіціанта і зробили замовлення . Я взяла салат "Цезар " і на десерт тірамісу ,а Даня замовив стейк з овочами .За 15 хвилин нам вже принесли наше замовлення і ми почали обідати .Мммм...Як смачно .Поки я насолоджувалась своєю їжею Даня просто перебирав овочі виделкою .І чому ж він не їсть ,якщо казав ,що голодний ?Він дуже побліднів .
—Даня з тобою точно все добре ?Ти дуже блідий .—він весь час дивився в одну точку .Задумався ?Я махнула рукою в нього перед очима .—Даня агу ?Що з тобою ?—щось він вже мене лякає .
—Я ... я ...зі мною все добре .—він дуже розгублений .
—То чому ти не їси ?Не смачно ?—я дивилась на нього і не могла зрозуміти в чому справа .
—Ні справа зовсім не в їжі .—я підняла брову від здивування .
—А в чому тоді справа Даня ?Поясни будь ласка ,бо я щось нічого не розумію .Ти дуже дивно себе поводиш. — Даня почав переминати руки .
—Я не знаю як тобі це сказати ,не можу слів навіть дібрати.—тепер і я вже почала нервувати .
—Даня скажи все як є ,не мовчи прошу тебе .
—Я люблю тебе !—моє виделка впала на підлогу ,а я взагалі поперхнулась .
—Що ?—можливо мені щось причулось чи я просто сплю ?
—Я люблю тебе Бет ,сильно люблю .—Даня взяв мене за руку ,а моє тіло покрилось мурашками .
—Даня що ти говориш .В мене є Тьома і я нічого не розумію .—я різко забрала руку .
—Ще в Одесі я зрозумів ,що ти мені дуже подобаєшся ,зрозумів що почав закохуватися .Потім ми почали частіше бачитись ,я почав до тебе прив'язуватись .Коли я дізнався ,що ми їдемо разом в Париж моїй радості не було меж .Я хотів признатись в своїх почуттях коли ми йшли тоді з кафе ,але тоді надійшов Тьома і я не встиг. Я знаю ,що ви зустрічаєтесь ,пробував боротись за своїми почуттями ,але я більше не можу тримати це в собі .—в мене був просто ступор .Я навіть не знала як реагувати на все ,що він мені сказав .Важко це визнавати ,але Ден все ж таки в одному мав рацію .Даня і справді був в мене закоханий ,а я навіть цього не помічала .Я думала ,що ми просто друзі , а все он як .
—Даня я ... я дуже люблю Тьому .Вибач ,але ми просто друзі .—я швидко встала зі стола і побігла в бік виходу .
—Бет ,постій ...— я ще швидше побігла .Даня намагався мене наздогнати ,але я сховалась за якийсь провулок і він побіг дальше дорогою і не помітив мене .Тоді я вийшла і пішла своєю дорогою.Я навіть не стала замовляти таксі ,а добралась пішки . Незважаючи на те , що відстань до мого дому була зовсім не маленька .В будинку нікого не було .Я не хочу тут залишатись сама ,бо ці незрозумілі думки з'їдять мене зсередини .Я залишила рюкзак в кімнаті ,а сама пішла і сад .Я присіла на дерев'яну гойдалку і укрилась пледом .Я вслуховувалась в дзюрчання води в невеличкому старому фонтані і спів пташок ,які сиділи біля нього .Що мені робити ?Як реагувати ?Як тепер Тьомі в очі дивитись ?Питання виникали в моїй голові кожної секунди ,але на жодне з них я не мала відповіді. Даня почав мені дзвонити .Я все скидала і скидала .Не можу взяти зараз трубку ,бо навіть не знаю що йому відповісти .Можливо він і щось до мене відчуває ,але я точно ні .Для мене він просто друг,але не більше .До всього ще й почав дзвонити Тьома .Це що закон підлості ?Ні ,ні тільки не зараз .Я не вмію брехати ,не зможу зараз сказати ,що все добре ,просто не зможу .Тому я вирішила написати йому .
—Привіт ,Тьом .Вибач ,що не взяла трубку .В мене було репетиторство .
—Хай .Ну нічого .Навчання це святе .Можливо зустрінемось сьогодні ?
І що тепер ? Знову брехати прийдеться .Але й іншого виходу напевно в мене немає .Бо як сказати йому ,що Даня закоханий в мене я не знаю .
—Даня в мене дуже розболілась голова .Навіть таблетки не допомагають .Хочу зараз трошки поспати .Вибач .Можливо зустрінемось завтра ?
—Та не вибачайся .Краще одужуй .А на рахунок завтра я згоден .Потім тобі напишу місце і час .Люблю тебе ❤️
—І я тебе дуже ❤️
Після цієї фрази я просто вимкнула телефон ,бо не хочу більше ні з ким ні розмовляти, ні переписуватись .Та ще й Даня постійно дзвонить .Я розкачала гойдалку і прилягла. Мені було в той момент так важко .Стільки проблем і я не знаю як всіх їх вирішити .Шантаж аноніма Дена ,батько ,який хоче відправити мене за кордон і Даня ще зі своїм "коханням ".Про те ,що кожен день мені приходиться брехати всім людям навколо .Від цього я себе відчуваю якоюсь поганню .Дивлюсь прямо в очі і говорю брехню .Скоро забуду ,що кому і наплела .Якби зараз хтось такий близький був поруч і допоміг мені зі всім цим .Якби я могла поставити свою голову комусь на коліна і виговоритись , а взамін отримати пораду .Мамо якби ти зараз була поруч і обняла мене хоча б .Я так жалію ,що її немає поруч .Інколи мені бракує її .Пам'ятаю як в дитинстві бачила цих нечемних дітей ,які закатували мамам істерики через те ,що їм не купили льодяника чи ляльку .А я лише думала як їм сильно повезло ,що в них є людина ,яка підніме їх при любому падінні ,яка обніме і пожаліє ,яка завжди приласкає .В мене ніколи цього не було. І єдине ,що я змогла зробити це уявити себе щасливу гуляючою за ручку зі своєю мамою .Я б не закатувала істерик ,не гуляла довго ,добре поводилась лиш би відчути цей мамин теплий аромат і ніжні обійми .Як же мені цього зараз бракувало .Шкода ,що в цьому житті не все так просто .Шкода ,що не можна змахнути чарівною паличкою і здійснити всі всі свої мрії чи змінити минуле .Я б точно все змінила .Якби тільки могла ...
Я й сама не замітила як швидко заснула .Мені потрібно виспатись .Можливо зранку я придумаю як викрутись із всієї цієї ситуації ...
Якийсь дивний клубок шерсті треться об мою голу ніжку .Що ж це таке ?Я потерла свої очі і побачила фонтан .Напевно я до ранку і спала в саді . Я укрилась пледом ще сильніше , бо на дворі було досить прохолодно .І що це знову ?Мене щось лоскоче за ногу .Я опустила очі і побачила маленьке кошенятко .І як цей маленький карапуз тут опинився .Я взяла пухнастика і поставила собі на коліна .Такий пухнастий ,біло-сірого кольору .
"Мяу!" мабуть цей маленький колобочок щастя голодний .
—Ти зголодніла крихітко ?
Котик схвально мяукнув і потерся об мою руку .Ну тоді потрібно його нагодувати .Я взяла його і понесла на кухню .Закутавши котика в плед я пішла до холодильника .В ньому я знайшла пакет молока .Взала невеличку тарілочку і налила. Котик почав облизувати його .Такий милий котик .А ці кристальні голубі оченята .З дитинства мріяла про домашнього улюбленця ,але батько не дозволяв .А тепер це чудо саме до мене прийшло. І звідки він тут взявся ?Але байдуже ,я рада що він тут. Тепер у мене появився маленький друг ,який мені вже дуже подобається .Думаю ми подружимось .Треба ще кличку придумати .Я почала перебирати в голові різні варіанти .Можливо Марс або Арчі ?Або Пушок ?
Ні ,ні .О...придумала!
—Я назву тебе Везунчик .Ти приноситимеш мені удачу мій пухнастий друже .—Я взяла котика на руки ,а він облизав мене .Думаю це ім'я йому сподобалось .Він ще й хвостиком своїм почав виляти .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше