48 глава

*Артем 
Елізабет передзвонила мені і перенесла нашу зустріч на пізніше .Шкода ,я хотів привітати її швидше ,але вже почекаю .Я хотів трохи попрацювати над новою картиною ,але тут до мене хтось подзвонив .
—Доброго дня ,Артеме ,вибачте не знаю як вас по батькові .
—Добрий день .Я Артем Олександрович .Вибачте а з ким я розмовляю ?
—Мене звати Денис Володимирович .На скільки мені відомо ви художник .Чи не так?
—Так ,а ми знайомі ?
—Ні ,не знайомі ,але б я дуже хотів з вами познайомитись .Бачиш ваші роботи в Інтернеті і ще багато знайомих мені про вас багато казали .Я б хотів замовити в вас картину .В моїх батьків скоро річниця весілля ,я б хотів зробити їм подарунок у вигляді їхнього ж портрету .Ви змогли б намалювати їх по фотографії ?
—Так ,я вже мав таку практику .
—Ми б могли сьогодні зустріти ст в кафе "Felicia " сьогодні в 18:30 ?
—Ну гаразд .—думаю я швидко переговорю з цим клієнтом і відразу до Елізабет піду .Ще й за іронією долі він вибрав те саме кафе ,де ми з нею мали зустрітись .Ну думаю проблем не буде навіть якщо Елізабет з батьком ще в той час там будуть .Він ж не знає як я виглядаю ,та й взагалі про наші стосунки. По дорозі я купив великий букет троянд для моєї іменниці ,щоб потім ще раз не вертатись. Я трохи хвилювався чи сподобається їй мій подарунок. Вечеря в кафе лише була маленькою частинкою того ,що я задумав. Після того я планував ,що ми здійснимо політ на повітряній кулі .Одного разу коли ми з Елізабет гуляли в парку вона сказала ,що мріяла б потілати і глянути на місто згори .Ну і сьогодні її мрія здійсниться. Я вже під'їжджав до кафе . Елізабет мені ще не передзвонила ,ну але я й дуже не засмучувався ,бо ще й так з клієнтом прийдеться переговорити .З'ясуємо всі деталі і вже завтра приступлю до роботи. Я зайшов в середину. Було так гамірно ,весь зал був заповнений і всі навколо танцювали .Це дуже дивно. Мені здається ,що тут святкує якась велика компанія якусь подію .Серед усіх я не бачив ні Елізабет ,ні її батька ,ні мого клієнта .Вона ж мала тут тихо спокійно повечеряти з батьком .Можливо я щось напутав чи що ?
Тут до мене підійшов офіціант .
—Доброго дня .Перепрошую але я мав зустрітись тут зі своїм клієнтом .
—Не знаю ,в нас тут сьогодні святкують усім класом День народження .Вони весь зал зняли .
День народження значить .
—Часом не День народження Елізабет Острозької ?
—Напевно її .Чув як декілька разів дівчину називали по імені Елізабет .На рахунок прізвища не знаю .
Я стояв в ступорі і недорозумінні .Офіціант пішов ,а до мене підійшов якийсь хлопець із тої компанії. 
—Доброго дня .Артем Олександрович якщо не помиляюсь ?
—Так це я.—мені здається я вже десь бачив цього хлопця та й голос мені його здався знайомим. 
—Мене звати Денис ,я сьогодні дзвонив вам на рахунок картини .—він подав мені руку і я її потис .—Давайте на ти ,якщо вам так зручніше ?Все ж таки в нас не дуже велика різниця в віці .
—Гаразд .Денисе а чому ви назначили зустріч саме тут .На скільки я зрозумів тут сьогодні святкують День народження і ми з вами тут не зможемо обсудити жодні деталі. 
—Буду чесний ,я покликав вас трохи по іншій причині .—Він тицьнув мені полароїдну фотографію на якій було зображено Елізабет і Даню ,який її обнімав і дарував квіти .—Хочу щоб ви намалювали цю пару .Вони мої друзі .Такі милі разом ,от хочу зробити їм сюрприз .—хвилинка ступору і шоку .Я взяв в руки фото і почав роздивлятись його ще детальніше .Ну Даню і батька Елізабет я б точно не перепутав .Чому вона мені збрехала ,що зустрічається з батьком ?Навіщо вона це зробила ?І хто цей Денис ?Я не розумію чому він мені дає ці фото і запрошує сюди ?
—Вибачте ,але хто ви такий ? Елізабет моя дівчина ,а хлопець на фото біля неї її друг .
—Я їх однокласник .Артем скажу на чистоту Елізабет теж колись зустрічалась зі мною ,а потім почала мені зраджувати .Вона не та за кого себе видає .
—Не смій так говорити про мою дівчину !Це все брехня .
—Вибач ,але мені немає сенсу брехати .Дослухай мене до кінця і сам поймеш .Пізніше вона почала зустрічатись з тобою .Ти думаєш вона змінилась ?Я на свої очі бачив як вона цілувалась з Данею і не раз .Вона і тобі зраджує просто вміло це приховує .Як ти думаєш чому вона тобі нічого не сказала про це святкування ,а придумала історію про батька ?Саме тому .Не віриш мені ,то подивись навколо ти бачиш Елізабет і Даню в залі ?—я роздивився навколо .Їх і справді не було .
—Ні не бачу ,але все що ти говориш це повний брєд .І яка тобі взагалі суть мені помагати ?—не розумію мотиви цього хлопця .Чому його треба від мене ?
—Не хочу щоб вона ще когось так обманювала як мене от і все .Артем не будь ідіотом ,який засліплений коханням ,як я колись .Мені теж казала ,а я не вірив ,а потім сам переконався .Я бачив як Даня і Бет йшли в бік вбиральні разом .Не хочеш іди сам перевір .Не віриш мені ,так переконайся сам .Не думаю ,що вони туди просто разом пішли мити. —мені хотілось того Дена зараз до стінки приперти і вмазати йому за все що він мені щойно наговорив .Я відмовляюсь в все це вірити ,це не може бути правдою . Елізабет би ніколи так зі мною не вчинила .Вона не така я знаю .Але всі факти вказують на це. Невже я стільки часу був просто засліплений своїми почуттями .Невже вона дурила мене і грала на почуттях .Я ж її так сильно любив .Єдиним варіантом який мені залишався це самому все перевірити .Ден кудись пішов ,а я залишився сам .Я порятував в бік вбиральні .Кожен крок здавався мені нескінченним .Чим ближче я підходив ,тим важче мені ставало. Я стояв за поворотом і ніби застиг на місці .Ще один крок і все ,я дізнаюсь правду ,але чи готовий я буду її прийняти ?Емоції будували всередині .Я не знав що мені робити ,але стояти тут вічно і не йти через страх ,що все це жахіття про ,яке він мені щойно розказав може бути правдою я теж не міг .Попри страх я таки пішов .Перед вбиральнею я побачив Даню .Де його футболка чи сорочка .Чому він стоїть в одній верхній куртці. Слова не в'язались до купи і декілька секунд я просто витріщався на нього .
—Де Елізабет ?—таки зважився і вимовив я тремтячим голосом .
—Одягається. Гик .—Що ?Що означає одягається ?Даня нашкірив свою єдину усмішку спершись об стіну і далі почав гикати .Походу від добряче вже випив .Я не повірю що Елізабет зраджувала мені ,ні її тут немає .Він просто мене обманює щоб позлити .Все це якась гра ,пастка .Мабуть це все анонім придумав .Так це його рук діло ,але ...
З вбиральні таки вийшла Елізабет ,моя Елізабет .Вона було одягнута в якесь худі .Воно точно не її ,раніше вона його точно не вдівала .Від цього худі повіяло ароматом чоловічих парфумів .
—Це твоє худі Даня .
—Так моє .—і знову гик .
Ну тоді все ясно .Від болі і розчарування в мене на очах з'явились сльози .Навіть в найгіршому кошмарі я не міг уявити собі такого .Я ж так її любив ,вперше за все життя я так сильно і щиро когось полюбив. Я ж заради неї був готовий на все ,а вона грала зі мною як іграшкою .Від цих думок стало так паршиво на душі. Я був таким ідіотом ,сліпим закоханим ідіотом ,який вірив в справжні почуття .Краще б я ніколи її не зустрічав ,краще б ніколи не закохувався .Вона ж мене щойно вбила цим .Фізична біль порівняно з тією яку я переживав зараз здавалась просто насолодою і кайфом .Я щойно втратив кохану ,вона померла в моїх очах .
—Артем почекай ,я все тобі поясню .Благаю тебе !—почала слізно говорити вона. Та хіба її слова щось змінять ?Я більше не хочу чути цієї брехні .Не хочу більше її бачити !
—З Днем народження тебе трояндочко .Сьогодні ти вбила мене своїми шипами ,прощай .—я розвернувся і пішов .Сльози текли ріками ,не пам'ятаю коли ще колись так плакав. Мої ноги тріслись ,не знаю як знайшов в собі сили щоб вийти з цього кафе .Я добіг до моста,який знаходився в самому центрі міста .Мене всього колотило ,біль пожирав мене зсередини .Я був на мості закоханих. Він весь обвішаний ключиками ,а навколо всі пари ходять за ручку .Вони всі виглядають такими закоханими і щасливими ,як я ще декілька днів тому назад ,але все це кохання це суцільна брехня. Почуття лише шкодять людям ,вони вбивають,вони знищили мене. Моя Елізабет ,моя трояндочка, сьогодні вона померла в моїх очах і мене разом з собою вбила ...
Я сперся на міст і вдихав свіже повітря ,але я ніби задихався .Кожна хвилина мого існування приносила мені біль .Весь цей час в лівій руці я тримав великий букет червоних троянд .Я не міг їх відпустити ,не міг .Не знаю чому .Вони нагадували мені про все .Від злості я зжав стебла квіток в тому місці де було найбільше шипів. Вони поранили мені руку і вона вся залилась кров'ю .Близько десятка шипів проткнули мою руку ,а я навіть на це не відреагував .Я не звертав увагу на цей біль ,бо він був мізерний порівняно з ти що був у мене на серці ...