Хлопець з червоною трояндою

53 глава

*Елізабет 
Я прокинулась в обіймах Артема .Як же солодко я спала .Поруч з ним я відчувала себе так добре ,не хочу навіть вставати .Я обернулась до нього лицем .Як же мило він спить .Мабуть йому сниться щось хороше ,бо на його обличчі помітно усмішку .Я обережно поцілувала його в щоку ,він поворохнувся ,але не прокинувся .Я забрала його руку зі своєї талії і встала з ліжка. Я підійшла до вікна і потягнулась .Сонце вже було високо .Я пішла на кухню ,щоб приготувати нам сніданок . Сьогодні  вирішила спекти млинці .Тим паче ,що в холодильнику знайшла всі компоненти .Минуло хвилин 30 і все вже було готово .До них  ще заварила нам кави .Я вже хотіла іти будити Артема ,але тут відчула чиїсь теплі руки в себе на плечі .Я обернулась і побачила усміхненого Артема .
—Доброго ранку .—він притягнув мене за руку до себе і я вже опинилась в його обіймах .
—Швидше вже обіду .—відповіла я , поглянувши на годинник .На ньому вже була 11:35 .Це означало лише одне —я пропустила рейс і мій батько вже точно в пошуках мене і сердитий .
—Переживаєш через батька ?—він ніби прочитав мої думки .
—Байдуже ,я зробила свій вибір .—Артем нахилився і поцілував мене в лоб .
—Я завжди буду поруч ,просто знай це .
—Дякую .—я усміхнулась .—Ну а тепер снідати .Не даремно ж я стільки готувала .
—Від твоїх млинців я точно не відмовлюсь .
Ми обоє присіли за стіл і почали снідати .Поруч з Артемом я забуваю про всі свої проблеми .Одна його усмішка заворожує мене .Поки ми снідали він не зводив з мене погляду ,від цього мені стало трошки ніяково .
—Артем не дивись так на мене .
—Як так ?Закохано ?Ти просто дуже красива ,я не можу не дивитись .—від його слів мені стало ще незручніше .Хоча що тут скривати ,мені було приємно це чути .
—Дякую за смачний сніданок. Тепер я знаю чого всі ці роки бракувало на цій кухні .—хм ,йому сподобалось як я готую .Я підійшла до Артема .
—І чого ж бракувало ?—з цікавістю запитала я .
—Красивої дівчини в моїй футболці ,яка б готувала мені такі смачні сніданки і радувала своєю красою .—Я присіла на коліна до Артема .
Ми обоє почали сміятись .Вперше за стільки років я була щасливою .Не думала про болісне минуле ,а швидше уявляла щасливе майбутнє .
Перед очима стоїть така картина :я і Артем разом в великому будинку .Ми такі ж щасливі .Поруч бігає вже дорослий  Щасливчик і маленьке цуценя .З дитячої чути крик .Це наш малюк .Весь в батька ,потребує уваги .Артем відомий художник ,який збирається на виставку власних картин ,а я приватний психолог ...
Які ж красиві мої мрії .Можливо колись вони таки здійсняться .Я дуже на це надіюсь .
Після сніданку я вирішила все ж таки розставити всі крапки над і і поговорити з батьком. 
—Елізабет ,можливо я все ж таки поїду з тобою ?—перепитував Артем ,коли ми вже виходили з дому .
—Ні ,я поговорю з ним сама .Так буде краще .—знаю ,що своєю присутністю Артем зробить тільки гірше .До мого батька потрібен особливий підхід .
—Тебе підвести ?
—Ні ,дякую .Я вже викликала таксі .
—Ну тоді тобі удачі .Як поговориш одразу набери мене .Люблю тебе .—я кивнула в знак згоди на його слова .
—І я тебе .—я підійшла до Артема і поцілувала. 
—Я зараз їду на зустріч ,повернусь десь за годину. 
—Гаразд ,бувай .—Артем сів на байк і поїхав ,а я залишилась ще чекати на таксі ,яке приїхало через декілька хвилин. По дорозі я включила свій телефон. Більше 50 припущених від батька і від охоронців нашого будинку.Передзвонювати я вже не стала ,бо й так до дому не далеко. На вулиці був дощ ,а парасольки в мене не було .Тому швидко розплатившись з водієм ,а побігла в будинок .На порозі мене зустріла схвильована Олена Миколаївна і Семен Петрович .Вони аж з місця зірвались коли мене побачили .
—Бет ,де ти була ?Твій батько від вечора дзвонив до тебе .Він весь на нервах .—перша кинулась до мене з запитаннями Олена Миколаївна. 
—Зі мною все добре .Просто батько вирішив відправити мене в США ,а я цього не хочу .Це був мій єдиний вихід .Де він зараз ?
—Десь пів години тому поїхав на фірму .—відповів Семен Петрович .
—Семене Петровичу, підвезіть мене до нього будь ласка .Нам потрібно поговорити .—той кивнув у відповідь. 
—Бет та хоча б поїж ,ти ж щойно прийшла .—почала просити мене Олена Миколаївна .Завжди турбується про мене. 
—Ні ,дякую .Я не голодна .—я усміхнулась ,згадуючи наш з Артемом сніданок .Хочу чим швидше поговорити з батьком і повернутись до нього .
Я взяла парасолю ,бо дощ ще не перестав падати і ми поїхали .Всю дорогу я прокручувала в себе в голові фрази ,які маю сказати .
"Тату ,я нікуди не поїду .Я залишусь в Україні і буду навчатись на психолога .Ти більше не зможеш все вирішувати за мене ."
"Я закохалась .У мене є хлопець ,якого звуть Артем ."
Як же він відреагує на все це ?В цей раз я благаю лише одного ,щоб він просто почув мене і змирився з моїм вибором .Я вільна і вже доросла дівчина ,яка сама взмозі все вирішувати .
—Ти була в свого хлопця ?В 
Артема ?—запитав Семен Петрович по дорозі .Я була в шоці від його запитання .Звідки він дізнався ?
—Що ?—це єдине ,що я сказала .
—Одного разу я бачив вас разом в саді .Він ніс тебе сонну на руках в твою кімнату .
—Так ,я була в нього .А ви ...—мені було страшно ,я навіть не змогла до кінця поставити питання ,бо боялась почути відповідь .
—Ні ,я не розказав твоєму батькові .Вперше за стільки років я побачив тебе щасливою , Елізабет .Поруч з цим хлопцем ,який заради тебе був готовий на все .Мені здається ,що в той момент коли ми вперше з ним зустрілись він більше боявся тебе розбудити ,ніж те ,що я здам його твоєму батьку .Впевнений ,що і він тебе дуже любить .
—Це так .
—Але думаю ,що ти все одно маєш розказати батьку .Рано чи пізно він все одно дізнається .
—Так ,я й збираюсь це зробити і дякую вам .Дякую ,що не розказали йому нічого .
—Я не міг зробити тобі боляче .—він обернувся до мене і лагідно усміхнувся.Все ж таки світ не без добрих людей і Семен Петрович один з них .Навіть ризикуючи власною роботою він не видав мене .Я йому дуже за це вдячна .Я усміхнулась йому у відповідь.
Машина почала сповільнюватись ,а це означає,що ми вже приїхали. Я розпустила парасольку і швидко побігла до входу .
—Удачі тобі , Елізабет .—почула я вслід .Це був Семен Петрович .
Я зайшла в великий хол і попрямувала до ліфту .Зайшла і нажала на кнопку .Підніматись мені на 15 поверх.Я дуже хвилювалась .
Коли вийшла побачила схвильовану Інну Сергіївну з чашкою кави в руках .(Це секретар батька)
—Добрий день.Батько в себе ?—запитала я .
—Так ,але він дуже злий і стурбований .З самого ранку на усіх кричить .
Це й не дивно .Я вперше так пропала і навіть не подзвонила. Уявляю його зараз ,від цього аж мурашки по шкірі пройшли .Я постояла ще декілька секунд перед входом в його кабінет ,а тобі набравшись сміливості все ж таки натисла на ручку дверей і зайшла .Я побачила батька біля вікна .Коли я підійшла ближче то він обернувся і підійшов ближче .
—Елізабет!!!—він одразу ж перейшов на крик .—Я всю ніч до тебе дзвонив .Ти що геть здуріла ?—він підійшов ще ближче і поглянув на мене своїми злими і повними люті очима ,від яких мене аж в жар кинуло .
—Я...я.—де ділась моя рішучість ? Я ж всю дорогу придумувала ,що маю сказати ,а зараз і двох слів сказати не можу .
—Ти...ти пішла проти мене .Я казав ,що ти маєш летіти в США !?А ти пішла проти мене ,не послухала ,невдячна .Я стільки років виховував тебе ,все заради тебе робив ,а ти ось так от зі мною !Тебе не було цілу ніч .Ти навіть додому не посміла з'явитись .Вирішила поставити хрест на своєму майбутньому .Не вийде ,ти завтра ж вилітаєш в США .
—Ні ,ніколи .Я нікуди звідси не полечу .Я ...я буду вчитись тут на психолога .Ти більше не зможеш мною керувати !—не знаю де я знайшла в собі сміливість ,щоб це сказати .Але все ж не дуже сміливо і трохи заїкаючись я таки вимовила .
—Невдячна егоїстка!—він замахнувся і з усієї сили вдарив мене по щоці. Від сильного удару я ледве встояла на місці. Як він так міг? Він вперше підняв на мене руку. Від образи в мене потекли сльози. Я відійшла на декілька кроків і сперлась на стіл. Було боляче не лише фізично, але й морально.—Та краще б я тоді врятував твою сестру, а не тебе! Невдячна!—слова батька заставили мене завмерти. Як він міг? Я його рідна дочка ,а він безсердечний егоїст ,який хоче керувати мною як лялькою .Сльози ставали все частішими ,маленькими струмочками вони скочувались по моїх щоках .—Я стільки років беріг тебе і робив все заради твого майбутнього ,щоб ти взяла і в один день все перекреслила ?Ну ні ,ти завтра ж поїдеш і все !
—Нікуди я не поїду !—я теж вже перейшла на крик ,по іншому він не розуміє .—Я сьогодні ж виїжджаю від тебе і більше ніколи ти мене не побачиш !—він підійшов ближче і зловив мене за зап'ястя.
—І до кого ти ж підеш ?До свого Пономарьова ?(це прізвище Артема)—А звідки він знає ?Я щось нічого не розумію .Невже він все знав і мовчав ?—Ти що думала ,що я ніколи не дізнаюсь про те  ,що ти з кимось зустрічаєшся та ще й без мого дозволу. 
—Звідки ти все знаєш ?
—Після того випадку з тим Денисом я послав за тобою охоронця .От і все .Більше ти його ніколи не побачиш і завтра ж ти вилітаєш !—я вирвала свою руку .
—Ніколи !Я буду з Артемом хочеш ти цього чи ні .Ти ніколи нас не розлучиш ,а як тільки спробуєш йому щось зробити ,то більше в тебе не залишиться доньки !
—Хах !Ти хоч знаєш хто він такий ?Він погань ,яка тебе обманює .Він з тобою лише заради мої грошей .
—Замовкни .Ні ,перестань брехати лиш би утримати мене біля себе .Він чесний хлопець ,який любить мені і навіть слово погане про нього не скажи !—який він все ж таки низький .Навіть на Артема наговорює ,в той момент він впав в моїх очах ще нижче.Я вже хотіла іти ,але батько перегородив мені шлях. 
—Стій .Ти побачиш правду !Не я поганець ,а твій Артем !—він взяв мене за плече і повів до свого стола. Одним рухом всадовив мене на своє крісло і відкрив ноутбук .Він нажав на якесь відео .Я почала вдивлятись в нього. Я не вірю своїм очам .На ньому були батько і...і Артем .Що він робить в кабінеті батька ?Хіба вони були знайомі раніше ?Артем мені нічого про це не розказував .Відео знімалось десь здалека ,але лиця можна було розгледіти і звук теж був не поганий. 
—Доброго дня ,Семене Петровичу .Я надіюсь ви добре подумали і підписали таки всі документи .—Артем присів за стіл навпроти батька .
—Ні ,я ніколи не підпишу ці документи. Ми не будемо з вами співпрацювати .—батько швирнув папку по столі в бік Артема ,а той зловив її .
—Ви хоча б знаєте які неприємності чекають на вас ,якщо ви не підпишете цей контракт ?
—Мені байдуже .І перестань мені погрожувати .
—О то ми вже перейшли на ти ?—єхидно заговорив Артем .Я просто його не впізнаю .
—Ти ,ні ,а я перейшов .Ще бракувало що б якийсь малолітній шмаркач говорив до мене на ти .
—Ти як ви смієте .Я знищу вас і вашу компанію .За тиждень я зітру вашу компанію з лиця землі ,якщо ви не підпишете контракт !—Артем почав говорити голосніше .
—Геть з мого кабінету !—батько показав йому на вихід .
—Ви ще дуже сильно про це пошкодуєте .Якщо не думаєте про себе ,то подумайте хоч про своїх близьких .—кинув той виходячи з кабінету .—на цьому відео закінчилось .Батько закрив ноутбук і глянув на мене .
—Ну що переконалась .Він вже декілька місяців приходить до мене з цим контрактом про співпрацю .І не раз мені натякав ,що якщо не підпишу ,то знищить мене і все ,що мені дороге .Та він просто використовував тебе ,ти була лише лялькою ,якою він хотів мені помститись .Він грав з тобою ,обманював ,а ти наївна .
В мене з очей почали ще сильніше текти сльози .Я не можу повірити ,що все лише була гра ?Що Артем був зі мною заради помсти .Невже він міг так зі мною вчинити ?Я почала трястись від того ,що щойно побачила .Я відмовляюсь вірити своїм очам і вухам .Ні ,ні ,ні !Я не можу цього прийняти .
—Тепер ти все знаєш .І вже вкотре повторюю ,завтра ти їдеш в США подалі від цього психопата .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше