Глава 5

Після того, як Джеймс сів за стіл, ми по черзі розказували про себе англійською, звичайно. Я почала першою, оскільки сиділа найближче до вчителя. Він не зводив своїх сіро-зелених очей з мене, а я ледве витримувала цей погляд, від якого мурашки по шкірі.

– Приємно познайомитися, – сказав Джеймс після того, як я закінчила. – Яно, у тебе хороша вимова.

Я лиш залилася рум’янцем. Що це зі мною? Мені ж не раз таке говорили. Ксю помітила мою поведінку і легко штурхнула.

– Яно, ти чого? – прошепотіла вона.

– А? Що?

– Мала, тільки не кажи, що це він з твого сну.

– Ні, у мене там хлопець кучерявий був, а в нього волосся пряме.

Я все ще не могла відійти від погляду Джеймса. Чому моє серце почало швидше битися? Ану угомонися!

– Яно, залишся, будь ласка, на хвилинку, – після уроку сказав учитель.

– Я? – перепитала, бо розумію, що сходжу з розуму.

Треба взяти себе в руки. Він же мій викладач. До чортиків красивий.

– Якщо не помиляюся, то Яна тут одна.

– Так, звичайно.

Хлопець показав мені свою квадратну усмішку, найкращу, що я коли-небудь бачила. Я просто тану. Так би й розцілувала. Ще ні один хлопець не викликав у мене таких відчуттів.

– Куди ти хочеш вступати? – розігнав мої думки Джеймс.

– Ще не знаю. Можливо, на перекладача, – доволі невпевнено відповіла я.

– Чудовий вибір. У мого батька свій бізнес, тому через декілька років я його заміню, тож мені потрібні розумні люди. Думаю, ти мені в цьому допоможеш.

– Вам не здається, що ще рано про таке говорити? – вимовила я від несподіванки.

– Я ж не кличу тебе заміж, – і знову Джеймс усміхнувся. – Звичайно, рано, але говорю тому, щоб ти старанно вчилася. Можеш іти.

– До побачення. Дякую, що поділилися своїми планами, – сказала я, але подумала: «Боже, що я мелю?»

– Бувай.

Не встигла я вийти з класу, як на мене накинувся Ваня. Знову цей носій неприємностей і поганого настрою.

– Що це було? Про що ти з ним говорила? – нервово запитав хлопець.

– Ти здурів? Що за допит?

Я почала відходити від нього, як відчула, що той знову припер мене до стіни.

– Я бачив, як ти дивилася на нього.

– Слухай сюди, по-перше, тебе це хвилювати не повинно. По-друге, я на нього нормально дивилася. А по-третє, до стіни будеш Сніжану притискати! – майже криком відповіла я і вдарила в пах. – Зрозумів?!

– Ай! – вигукнув Ваня і почав прикривати своє пікантне місце. – А ти що, ревнуєш?

– Бачу, тобі мало. Мазохіст чи що?

Я обернулася і помітила Джеймса, що стояв у дверях. Хлопець лише схрестив руки на грудях і скривився, дивлячись на однокласника. Мені стало ніяково перед ним, та пролунав дзвінок на наступний урок, тому я поспішила в інший клас.

Решта дня минула надзвичайно нудно, але думки про Джеймса не покидали мене. Невже це кохання з першого погляду? Таке взагалі буває? Маячня якась. Звичайна реакція на красивого чоловіка. Не більше.

Після уроків Ксю пішла на побачення з Олегом, а я попленталася додому сама. Подруга просто світиться від щастя, адже до того стосунки з хлопцями у неї складалися не найкращим чином. Олег готовий для неї гори звернути, зіроньку з неба дістати. Їхня така закоханість переросте у дещо більше. Звичайно, я бачила це в сні, але подрузі не сказала. Нехай насолоджується життям без зайвих знань.

Поки я зав’язувала шнурки в кедах, біля мене зупинилася машина. Водійське вікно опустилося, а за кермом був…