Розділ 12. Марк

Не знаю як я стримався, щоб не порахувати Глібові ребра?! Та за кого він себе має?! Ніби Соля хоче за нього заміж і народжувати йому дітей? 

 -  Дідько! - б'ю кулаком по дерев' яних дверях. 

Чому Соломія так запала в мені в душу? Бажання бути з нею наростає з кожною хвилиною. Як же знову хочеться відчути її медові губки вдихнути аромат розкішного волосся. А про все інше, що мені хочеться зробити з нею я мовчу...

"Треба поговорити. Чекай через півгодини в універі" вже в авто пишу Алексу повідомлення, тисну на педаль газу та зриваюся з місця. Мені треба з кимось поговорити. Хоч він як і я роздовбай та ще той гульвіса - все ж Алекс хороший хлопець та відданий друг. Це вже перевірено роками. 

Припаркувавши авто на стоянці поспішаю в університет. Якраз встигаю до початку пари. Добре, що не доведеться виправдовуватися за спізнення. 

 -  Марку, де тебе чорт забирай носило? - крізь зуби процідив Алекс, -  Довелося брехати, що ти захворів. Слабеньке виправдання, але з горем пополам мені повірили. 

 -  Та, були справи на фірмі... - тяжко видихнув я, - Спасибі брат, - я поплескав Алекса по плечу. 

 -  Без проблем, - вже більш поблажливо промовив друг і тут же з цікавістю покосився на мене, - Ну що? Як вчора провели час із Соломією? Ти хоч вів себе пристойно? 

 Згадаючи наші поцілунки із Солею і невільно посміхнувся. 

 -  Алекс - вона справжній янгол. І здається я потихеньку втрачаю від неї голову... Вона досконала у всьому. 

 - Ооо! Брат, ти мене заінтригував, - Алекс підсунувся ближче, - У вас вже щось було? 

 -  Ні. Ми тільки цілувалися, і то більше по моїй ініціативі, - я відкинувся на спинку стільця та заклав руки за голову, - Та й не збирався я тягнути її в ліжко. Та й Соля не така... Словом, вона не Ніка. 

 -  Хошеч порвати з нею? - Алекс кинув на мене швидкий погляд. 

 - Мені потрібна Соля. Вона мусить бути моєю. По іншому не може бути. А з Нікою лише хороший секс - і не більше. 

 -  Еее! Брат, ти попав. Ніка вчепилася в тебе мертвою хваткою. Не просто буде вирватися з її наманікюрених нігтиків, - друг штовхнув мене ліктем. 

 -  Та найгірше навіть не це. Ти ж знаєш, що наші батьки запланували моє весілля з Нікою мало не з пелюшок. 

Наші сім'ї давно дружать і в них була негласна угода, що ми з Нікою одружимося, коли прийде час і два великі капітали об'єднаються. Я думав, що то все лише балачки, та схоже що батьки рішуче налаштовані на цей шлюб. Якось тато навіть говорив зі мною на цю тему. Та я не думав, що це серйозно. 

До Ніки в мене було безліч дівчат і навіть у стосунках з нею я не особливо зберігав вірність. Але звичайно це все було до Солі. 

 -  Таа... Попандос, старий...

Ми не встигли договорити бо в аудиторію увійшов викладач. Зосередитися і записувати конспект було вкрай важко. Я постійно думав про Солю. Як вона зараз? Так хочеться пригорнути її до себе і захистити від усього на світі. Найперше від Гліба. Мені навіть думати не хочеться, що вони можуть разом. Що вона може обрати його! Чисто теоретично вони ж не брат і сестра і між ними можливі стосунки. 

Нарешті рятівний дзвінок, і ми з Алексом вирішили пройтися у дворі. 

 -  Реально думаєш, що твої старі захочуть оженити тебе з Нікою? Твою думку враховувати не будуть? -  Алекс штовхнув ногою невеликий камінець який пролетів кілька метрів. 

 -  Хто їх знає? - знизав я плечима, - Не їм вирішувати з ким я розділю свою життя. Знаєш один час я думав, що досить приваблива перспектива. В Ніки привабливе тіло і вона багато чого вміє в ліжку. Мені здавалося, що цього досить. До зустрічі з нею... 

 -  Закохався? - запитав Алекс мружачись від яскравого сонця. 

 -   Не знаю... Чи це кохання? - я притулився спиною до дерева, - Розумієш, я ще нікого так не бажав як її.

Я сам заплутався у своїх думках та почуттях. Але одне я знаю точно:хочу бути з нею і крапка. 

 -  Дивись бо розіб'єш їй і собі серце. Краще відпусти, якщо це несерйозно. 

Алекс склав руку в кулак і притис його до стовбура дерева. В його погляді я побачив осуд. Невже він думає, що пограюся і кину Соломію? 

 -  Знаєш, я порву з Нікою. І запропоную Солі зустрічатись. Мабуть ще занадто швидко, ми ж знайомі всього декілька днів, та сподіваюся, що вона мене не пошле куди подалі.

 -  Ніка так просто це не проковтне. Вона ще те стерво, -  Алекс слушно каже. Ця дівчина звикла, що всі її забаганки беззаперечно виконуються. І шлюб зі мною одна із них...

 -  Згоден. Та мене хвилює на даний момент не вона, а хлопець на ім'я Гліб. Її зведений брат. Це він тоді був у клубі виявляється. 

 -  Серйозно? - Алекс вигнув одну брову. 

 -  Алексе, він одержимий нею... А Соля до смерті його боїться. А найсмішніше те, що він один із інвесторів нового проекту батька. 

 - Жартуєш? - Алекс нервово розсміявся, - О це так! Тісний світ! 

 -  Так. В у Гліба виявляється бізнес пов'язаний із розробкою родовищ корисних копалин. І наші компанії будуть тісно співпрацювати. Якщо звичайно я не приб'ю або не покалічу того виродка. 

 - А як прізвище брата Солі? - поцікавався друг. 

 -  Нестеров, а що? - нахмурився я. 

 -  Здається я щось чув про нього, - Алекс задумливо почесав підборіддя, - В цього Нестерова серйозна компанія з мільйонними оборотами. Такий молодий, а вже так високо піднявся. Непросто тобі з ним буде. 

 -  Нічого. Заради Солі я в порошок його зітру,- я стиснув кулаки ненависть як отрута занортувала у моїх венах, -  А зараз треба щось вирішувати з Нікою. Треба з нею поговорити. Сподіваюся, що істерик не буде. Коротше я поїхав. Зустрінуся з нею десь у центрі. 

 -  Давай! Щасти тобі! Набереш потім, - ми з Алексом обмінялися рукостисканням і розійшлися. 

Я вирушив в центр міста, а по дорозі зателефонував Ніці. Вона дуже зраділа моєму дзвінку. Подумала, що я кличу її на побачення. Ми домовились зустрітися в одній кав'ярні в центрі. Тож приїхавши першим і став чекати дівчину. Ніка як завжди спізнюється.